Мілецький Авраам Мойсейович
архітектор і творець краси
(10 березня 1918 - 16 червня 2004)
Авраам Мойсейович Мілецький – один з найвизначніших архітекторів Києва другої половини ХХ століття: член спілки архітекторів СРСР, почесний член Академії архітектури, доцент Київського державного художнього інституту, лауреат Державної премії СРСР. Народився майбутній архітектор у Києві, тут же він закінчив школу, та протягом 1935 -1941 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту (нині КНУБА). Його викладачами були такі видатні зодчі: Й. Каракіс, В. Заболотний (керівник диплому), І. Моргилевський, П. Альошин, О. Вербицький, а найближчим другом – письменник Віктор Некрасов ( відомий випускник КІБІ). Одночасно з навчанням в інституті, Мілецький працює в архітектурній майстерні «Цивільпроект», потім у Київському відділені «Промбудпроект». Протягом 1941-1945 років Авраам Мойсейович брав участь у Другій Світовій війні. Після закінчення у 1941 році Московської військово-інженерної академії, був інженером – фортифікатором, заступником командира саперної роти відділення саперного батальйону в діючій армії. Потім, помічником начальника оперативного відділу 29 –ї саперної бригади, помічником начальника 1-го відділення 136 фронтового УВПС, начальником рекогносцирувального відділу 27 УВПС. У жовітні 1946 року демобілізований з лав Червоної армії. За героїзм та мужність у роки Великої Вітчизняної війни, Мілецький Авраам Мойсейович, був нагороджений медалями: «За бойові заслуги», «За оборону Києва», «За перемогу над Німеччиною». Мати і бабуся Мілецького загинули в Бабиному Яру. З 1946 по 1989 рр. він працював в майстерні Анатолія Добровольського ( відомий випускник КІБІ), був головним архітектором проектів, керівником архітектурної майстерні № 11 ГУ «Київпроект, на посаді головного архітектора проектів майстерні № 6 ГУ «Київпроект», викладав на архітектурному факультеті Київського художнього інституту, в 1969-му став професором. Мілецький є автором книги «Парк-музей «Древний Киев» і книги – спогадів «Наплывы памяти». Дуже багато зробив зодчий для поліпшення архітектурного образу міста Києва. Чимало його робіт стали візитівками столиці України. В 1991 році, зодчий емігрував в Ізраїль, через антисемітську кампанію і блокування реалізації проектів. Помер Авраам Мойсейович у Акшелоні 16 червня 2004 року.
Проекти в Німеччині:
- Монумент на місці зустрічі радянських та американських військ у Торгау на Ельбі;
Проекти в Києві:
- Ремісниче училище на Подолі у співавторстві;
- Зала Президії ЦК КП України.у співавторстві з А.Добровольським (вип.. КІБІ);
- Готель «Москва» у Києві ( нині готель «Київ») у співавторстві;
- Комплексна забудова дороги Київ –Харків – Ростов-на-Дону у співавторстві з М. Шилом (вип.. КІБІ)
- Центральний автовокзал у Києві у співавторстві;
- Палац піонерів і школярів у Києві у співавторстві. За проект отримав Державну премію СРСР;
- Комплекс споруд Київського крематорію на Байковому кладовищі у співавторстві;
- Готель «Салют» на площі Слави у Києві у співавторстві;
- Історико – архітектурний та архітектурний комплекс парк – музей «Древній Київ»;
- Проект реконструкції забудови урочищ Гончарі – Кожум’яки;
- Реконструкція Андріївського узвозу в Києві;
- Проект пам’ятника філософу Григорію Сковороді на Контрактовій площі (не реалізовано, встановлено інший пам’ятник);
- Пам’ятник поету Павлу Тичині;
- Пам’ятник академіку Є Патону;
- Пам’ятник академіку М. Стражеску;
- Готель «Салют» у співавторстві;
Цікаві факти
У 1959 р. А. Мілецький виграв конкурс на проект Палацу піонерів та школярів (нині Київський палац дітей та юнацтва). Триповерхову будівлю було зведено на схилі Дніпра, біля Парку Вічної Слави, у 1965 р. Інтер’єри палацу оздоблено мозаїкою, чеканкою. Головний корпус, корисною площею – близько 12,2 тис. м2, розрахований на одночасне перебування 26,5 тис. дітей. Перед спорудою розміщено декоративний басейн (650 м2 ) та флагшток заввишки 50 м. За цю споруду зодчий одержав Державну премію СРСР.- У 1965 р. А. Мілецький брав участь у конкурсі на проект першого пам’ятника в Бабиному Яру. Проект, запропонований архітектором, в Бабиному Яру загинули його мати і бабуся, передбачав створення цілого комплексу. Обговорення робіт, поданих на конкурс, було бурхливим. Більшість офіційних осіб схилялися до того, що єврейську тему, а разом з нею і загибель цивільного населення, з меморіалу треба прибрати. Врешті-решт конкурс був анульований.
- Одним з найбільш знакових проектів А. Мілецького, є проект Парку Слави воїнам Великої Вітчизняної війни з обеліском Невідомому солдату, у Києві. Ще однією роботою, присвяченою воєнній тематиці, став пам’ятник-музей у Ново–Петрівцях на честь форсування Дніпра у 1943 році.
- Наприкінці 1960-х рр. Київська міськрада виділила грант на створення Меморіально-обрядового комплексу на Байковій горі в Києві. Це держзамовлення доручили вже відомому на той час архітектору А. Мілецькому. Впродовж 1968– 1981 рр. він пліч-о-пліч із художниками А. Рибачук та В. Мельниченком працював над створенням цього комплексу. Було задумано створити єдиний архітектурний ансамбль, що включав би комплекс споруд: крематорій із залами прощання, адміністративний корпус, колумбарій, паркову зону, монумент, Стіну Пам’яті, величезне водне дзеркало. Автори називали об’єкт «Храмом неба». Архітектура залів будівлі крематорію, мала бути максимально позбавленою будь-яких асоціацій з індустріальним процесом кремації, що відбувається всередині. Звідси їхня унікальна форма – композиція із сімнадцяти увігнутих оболонок, звернених у небо. Споруда у формі пелюсток лотоса, що розкриваються, або гігантських раковин – єдина будова такої форми в Києві. Мілецький є виразником українського та світового неомодернізму в архітектурі.
- Створення Стіни Пам’яті, над якою працювали А. Рибачук і В. Мельниченко, тривало понад 10 років, але на початку 1982 р., коли її рельєфи було практично завершено, було наказано ліквідувати цей витвір. Монумент було забетоновано. Технічна можливість прибрати цей шар бетону залишається й донині, але міська влада досі не наважується виправити наслідки цього вандалізму.
- А. Мілецький був керівником та головним архітектором проекту історико-археологічного парку-музею «Стародавній Київ» на Подолі. Але не все задумане було здійснено. За його планом урочище Гончарі-Кожум’яки мало перетворитися на пам’ятку архітектури. Митець планував відтворити за історичним описом садиби, де б розміщувалися майстерні художників, ремісників. Зараз на цьому місці збудовано мікрорайон «Воздвиженка»
Поруч з Десятинною церквою та Національним музеєм історії України лежить дивний камінь, на якому є напис: «Звідки є пішла земля руська». Може скластися думка, що він лежить з часу заснування Київської Русі, але це не так. Цей камінь встановлено у кінці ХХ століття, на честь заснування Києва і автором цього «свідка» часів Київської Русі є Авраам Мойсейович Мілецький. Він встановив цей дивний камінь на тому місці, де з високих Дніпровських круч, брати-засновники – Кий, Щек, Хорив та сестра Либідь, ще у V столітті зупинились, замилувавшись побаченим.
- Останньою архітектурною роботою А. Мілецького в Україні, перед виїздом до Ізраїлю, став готель «Салют». «Архитектор воплотил дух советского футуризма, конструктивизма и полета технической мысли того времени, как в облике здания, так и в интерьере. Благодаря этому отель и стал одним из символов Киева».
«Архітектура – теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази» М. Гоголь
- Log in to post comments