Юрій Іванович Химич

Химич Юрій Іванович

Український архітектор, графік, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Член Національної спілки архітекторів України (від 1955 року) та Національної спілки художників України (від 1962 року).


Постійно діюча виставка Химича Ю.І. експонується в читальному залі архітектурної бібліотеки (Архітектурний корпус, кім. 310).

himich01.JPG himich02.JPG
himich04.JPG himich05.JPG
himich06.JPG himich07.JPG

Юрій Іванович Химич: художник, архітектор, заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, член Національної спілки архітекторів України, почесний член Української академії архітектури.

Усі, хто любить мистецтво архітектури, знають цього неперевершеного майстра архітектурного пейзажу. Народився у 1928 році у Кам’янці-Подільському. Понад 50 років віддав мистецькому осмисленню стародавнього зодчества. Він працював скрізь, де дозволяли життєві обставини – В Україні, Росії, на Кавказі, в Середній Азії, в Прибалтиці.

Роботи Юрія Химича неповторні й упізнаються одразу , бо він, як ніхто інший, умів передати характерні риси кожної архітектурної пам’ятки, особливо складні й насичені декором інтер’єри Софії Київської, західноукраїнських церков та готичних храмів.

Маючи архітектурну і художню освіту та працюючи на посаді художника Академії архітектури України, навчаючись у таких видатних художників та архітекторів як О.Шовкуненко, І. Каракіс, В.Заболотний , П.Юрченко, М. Штейнберг та ін.., Юрій Химич створив серії робіт «По Україні» (акварелі, гуаші, темпери), де відобразив архітектуру Києва, Чернігова, Львова, Камянця -Подільського, Гуцульщини, Наддніпрянщини, Слобожанщини, Криму.

Свої знання, досвід і майстерність Юрій Іванович передав багатьом сучасним архітекторам, протягом десятиліть викладаючи рисунок і живопис на архітектурних факультетах двох Київських інститутів – Інженерно-будівельного та художнього . Він справедливо вважав що не може бути доброго архітектора без досконалого володіння рисунком і живописом . Тож своїм студентам професор Химич Ю. зумів прищепити любов до мистецтва і добрий смак, як головну запоруку високого професіоналізму.

Архітектор за освітою, художник за покликанням, — Юрій Химич — навдивовижу масштабне художнє явище та цілісна особистість, значення яких для українського мистецтва ще належить усвідомити. Творчість Ю. Химича важко вписати в рамки того або іншого формату. Серед архітекторів його вважали художником. Серед художників — архітектором. Соцреалісти зараховували його до «авангардистів». А ті, хто вважали себе авангардистами, називали Химича реалістом. За радянських часів митцю інкримінували те, що він не вписується до нагальних потреб доби, бо малює храмову архітектуру. Втім, коли відмовитися від ідеї втиснути Химича до того або іншого штучного шаблону та поглянути на його доробок неупереджено, стає зрозуміло: перед нами цілком самостійне, оригінальне та величне явище в українському образотворчому мистецтві ХХ століття.

Творчість Химича поділяють на три періоди: ранні реалістичні акварелі, «шестидесятницький пошук» та зрілий період, коли художник формально повертається до реалізму, але реальність, яку він зображує, вже набуває нового, символічного звучання. Ім’я в мистецтві художник здобув уже в середині 1950-х років, коли дослідники почали зараховувати Химича до «ряду кращих акварелістів України» . Однак уже на початку 60-х він починає експериментувати з гуашшю.

Час формалістичного пошуку припадає в Химича на хрущовську відлигу. Художник активно експериментує. Площинність, сміливі кольори, гра на контрастах, промовисті чорні лінії — все це, з одного боку, передає нерв історичної доби, в яку працює художник, а з іншого — свідчить про те, що він перебуває в пошуку. Втім, із часом художник вивільняється від зовнішніх впливів, а набуті під час пошуків стилістичні прийоми сприятимуть йому вже у створенні власної художньої мови.

Зрілий період митця починається з середини 60-х, коли він знову схиляється до реалізму, щоправда, вже нового, споглядального реалізму, де зображення стає видимим знаком мандрівки художника до суті зображуваного. Формальні пошуки завершено. Майстерність у техніці здобута. Отже, починається новий період, коли він досягає свободи самовираження. Саме під час цього, «зрілого», періоду творчості художник пише центральні станкові серії своїх робіт: «Пам’ятки архітектури Львова» (1960—1980). «Київ», «Чернігів», «Дніпро» (всі: 1950—1990). «Дерев’яне зодчество України» (1989—1990); «Пам'ятки архітектури Галичини» (1990); «Пам'ятки архітектури Криму» (1993); «Фортеці України» (1994).

Починаючи з 1950-х років, персональні виставки Ю. Химича з успіхом проходили в Україні, Росії, Угорщині, США.

Опубліковано альбоми, підручники, часописи, ілюстровані творами Ю. Химича. Роботи художника зберігаються в музеях і приватних колекціях.

. Роботи Химича також відтворені на багатьох тематичних листівках, календарях, поштових марках. Триптих Юрія Химича «День незалежності» прикрашає Капітолій — будівлю Конгресу США у Вашингтоні.

В 1964-1984рр. Юрій Химич викладав рисунок і живопис в Київському інженерно-будівельному інституті (нині КНУБА )

Невеличку колекцію своїх робіт художник люб’язно подарував архітектурній бібліотеці інституту. Зараз ці роботи можна побачити на постійно діючій виставці в читальному залі архітектурного корпусу КНУБА.

Електронні скриньки бібліотеки, що знаходяться на поштових сервісах поза межею України, можуть не працювати з технічних причин.
Вибачте за незручності.

Літературно-малярський дискурс творчості Богдана Лепкого

Гавдида Н.
Устремленность к творчеству
Читати далі

Плеяда видатних науковців КНУБА

Видатні випускники КНУБА

Будівничі Києва

Календар України

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer