Історія бібліотеки в обличчях

Директорка бібліотеки КНУБА Хілобоченко Наталья Іванівна
Директорка бібліотеки КНУБА
Хілобоченко Н.І.


1 вересня. Початок осені й нового навчального року для всіх освітян. На площі перед Київським національним університетом будівництва і архітектури радісний гомін, веселі молоді обличчя…

Знайомою дорогою крокую до рідної бібліотеки вже 38 років… Ціле життя. Мабуть, такими життями і вимірюється історія – історія в особистостях. Історія нашою університетської бібліотеки не виняток. У рік її 80-річчя хочеться згадати людей, життями яких вимірюється й історія бібліотеки.

Засновано її, як і КІБІ, 1930 року, й тоді ж бібліотека прийняла перших читачів. Було в ній лише три відділи, і працювало шестеро бібліотекарів, фонд складав лише близько 10 тис. примірників. Проте, який це був фонд!

Основа його – література, передана Київським політехнічним інститутом, художнім інститутом та Київським інститутом цивільних інженерів. У фонді були цінні книги і унікальні зразки як вітчизняного, так і зарубіжного книгодрукування: книги з архітектури та мистецтва, фахові журнали тощо. Ці видання й зараз є окрасою нашого фонду і користуються неабияким попитом серед студентів. Коли дізнаєшся, що унікальні книги уціліли в пожежах окупованого фашистами Києва (1941—1945), то диву даєшся.

Україна найбільш постраждала від руйнування бібліотечних установ та їх книжкових фондів у роки Великої Вітчизняної війни. Тільки в Києві було знищено чи вивезено до Німеччини 4 млн. книг. У роки лихоліття постраждали фонди бібліотек Київського університету ім. Шевченка, консерваторії, бібліотеки Академії наук і інших закладів. Саме тому фонд нашої бібліотеки – унікальний, бо зберігає найбільш повну, ретельно укомплектовану літературу за фахом “будівництво”, “архітектура” та суміжні спеціальності, включаючи і довоєнні видання. Як же це стало можливим?

У колективі бібліотеки та університету поколіннями передається переказ про те, як унікальний фонд бібліотеки КНУБА і всі облікові документи (інвентарні книги, в яких відображається рух і облік всього фонду) змогли пережити роки війни.

…В будинку по вул. Пирогова, 9, де були розташовані інститут і бібліотека, під час війни німці збирались розмістити комендатуру. Тому все, що знаходилось в приміщеннях, мало бути знищене. Викладачам КІБІ і співробітникам бібліотеки вдалось перенести цінне обладнання і навчальний фонд в окреме приміщення, та навіть після цього гарантувати його збереження ніхто не міг. Тоді завідувачці бібліотеки (чи одній з її співробітниць) вдалось отримати охоронну грамоту й написати об’яву про заборону входу до приміщення німецькою мовою. Цей простий “винахід” і став запорукою збереження дорогоцінних фондів.

Ім’я тієї, хто вдався до таких хитрощів, щоб зберегти наукове надбання, не відоме. Майже всі довоєнні особисті справи відділу кадрів і бухгалтерії інституту було знищено. Проте збереглися документи від 1943-го і наступних років, коли після визволення Києва, інститут повернувся з евакуації та відновив свою діяльність. З них відомо, що в 1944—45 роки зав. бібліотекою була Марія Іванівна Іович. Ця жінка не мала бібліотечної освіти, проте, судячи з документів, була партійним працівником з вищою партійною освітою – активна, принципова людина. Марія Іванівна була й першим повоєнним головою профкому інституту. Отже, саме завдяки їй сьогоднішні студенти мають змогу користуватися дорогоцінними довоєнними виданнями. Хоч тоненька особиста справа Марії Іванівни не відображує, де вона знаходилася й чи була в Києві 1941 року, під час окупації.

img_9436.jpg

А може це ще одна Марія Іванівна, але Іванова, яка стала завідувачкою бібліотеки після М. І. Іович? Вона займала цю посаду до 1950-го, а в 1943-му році була серед тих, хто поновлював і організовував роботу бібліотеки після війни. Це був знавець і фахівець, акуратний і досвідчений спеціаліст бібліотечної справи, про що свідчать всі документи, які збереглися. Втім, до війни і під час окупації Марія Іванівна не працювала в бібліотеці.

Мабуть, це простий бібліотекар Домініка Кузьмівна Лягуцька? Згідно документів, вона працювала в бібліотеці з січня 1945-го до травня 1950-го... Проте, в автобіографії, яка написана живою, красивою мовою, дуже детально і яскраво, як оповідання про долю жінки, понівечену війною, говориться, що Домініка Кузьмівна трудилася в бібліотеці КІБІ з квітня 1935-го року до вересня 1941-го року – тобто часу, коли бібліотеку було закрито.“ …С одной стороны потеря матери в 1940 году, и помощь младшей сестре, которая осталась с 3-мя малышами без кормильца, с другой стороны библиотека, за которую я тоже болела душой и не могла бросить на произвол судьбы. И я осталась в Киеве”, – пише Домініка Кузьмівна у автобіографії. Іншими словами, хоч нам поки що не відомо, кому завдячувати спасінням бібліотечних фондів під час війни, Домініка Кузьмівна Лягуцька, напевно, була серед тих, хто цьому допоміг.

Після війни бібліотека й надалі знаходилась на вул. Пирогова, 9, в тісному приміщенні з високими стелями і скрипучими дерев'яними стелажами. Щоб дістатися до книжок на верхніх полицях, співробітникам доводилось збиратися по драбині. Було це дуже незручно і обтяжливо, до того ж, книжковий фонд бібліотеки постійно зростав і вимагав суттєвого розширення площ. То ж, коли у 1967-му році збудували навчальний і адміністративний корпус інституту по Повітрофлотському проспекту, 31, основні відділи бібліотеки, зокрема, головне двоповерхове книгосховище, великий студентський читальний зал та кілька інших, переїхали туди. Очолював бібліотеку Іван Данилович Малицький.

Протягом 25 років (1975 – 2000) бібліотекою керувала Ірина Сергіївна Петровська. Площу книгозбірні було значно розширено: три відділи і адміністрацію у 1979 -му році перенесено на 7 поверх Лабораторного корпусу, а ще через три роки відділ літератури з питань архітектури та мистецтв “переїхав” до Архітектурного корпусу.

Ірина Сергіївна мала дві вищі освіти, була досвідченим і грамотним спеціалістом, вимогливим, насамперед, як до себе, так і до кожного працівника окремо, і до роботи бібліотеки в цілому. Була послідовною в досягненні намічених цілей, вірною своїм переконанням. За її часів бібліотека зміцніла, визначила напрямок своєї діяльності, започаткувала традиції, які й зараз підтримуються в колективі. Організовано було нові відділи, впроваджено нові форми роботи з читачами. Помічником в роботі Ірини Сергіївни протягом 16 років була її заступник Світлана Ігорівна Біба.

В цей же час бібліотека отримала 1-шу, найвищу серед вузівських бібліотек, категорію, що дало можливість збільшити штат співробітників. Одночасно значно зріс бібліотечний фонд – до 1 млн. примірників.

Лоцманами в мінливому океані книг завжди були комплектатори. Окрім досвіду і професійних знань, комплектатор повинен мати ще й інтуїцію, а інколи вміти виправдвно ризикнути. Протягом десятиріч наш фонд комплектували знавці своєї справи, справжні “специ” – Катерина Петрівна Северіна та її “спадкоємниця” Галина Данилівна Семенець. Завдяки їх кропіткій роботі, фонд бібліотеки має всі фахові видання, які видавались спеціалізованими видавництвами до 1990-го року, тобто до часу, поки існувала чітка система комплектування, і була можливість відслідковувати всю друковану продукцію.

Берегинею ж мільйонної книжкової скарбниці протягом вже 47 років є Марія Володимирівна Золотаревська, яка сьогодні є зав. відділом книгосховища. Вона досконало знає всі тонкощі своєї справи: зберігання, розташування, контроль, переоблік, списання книжкового фонду тощо. Чесна, скромна, доброзичлива, Марія Володимирівна, майже все своє трудове життя віддала вузівській бібліотеці і є прикладом працьовитості і відданості. Антоніна Василівна Мойса була засновником інформаційно-бібліографічного відділу і перша почала проводити практичні заняття зі студентами з основ бібліотечно-бібліографічних знань. Не можна не згадати індексатора Валентину Яківну Гордієнко. При шифруванні книг вона майже ніколи не користувалась УДК (універсальна десяткова класифікація), тримаючи все у пам'яті. Валентина Яківна писала фіолетовими чорнилами, дерев'яною ручкою з пером навіть тоді, коли весь світ давно перейшов на кулькові ручки. В паперовому каталозі бібліотеки і досі можна знайти картки, написані її чітким, бездоганним почерком – зразок каліграфії, так званого, “бібліотечного почерку”.

…Кожне десятиріччя вносило свої особливості і корективи в роботу бібліотеки КНУБА: відлига і свободи 60, ідеологічно-заполітизовані 70-ті і 80-ті роки, бурхливі і руйнівні 90-ті, нові віяння 2000… Час вимагав нових нестандартних рішень, знань, навичок, організації роботи, тобто спеціалістів нового покоління. У витоків цих новацій стояла Ольга Григорівна Хлаповська – нині заступник директора бібліотеки. Її ентузіазм, небайдужість, бажання змін стали запорукою перетворень. Наразі бібліотека йде шляхом комп'ютеризації всіх технологічних процесів, удосконалення послуг користувачам, створення комфортних умов для роботи працівників і читачів.

Сьогодні до дружнього, працьовитого, професійного, оптимістично налаштованого колективу бібліотеки вливаються нові сили – розумні, енергійні, амбіційні молоді дівчата. Їх молодість, помножені на знання і досвід старших колег – складові, які є запорукою успіху. Разом з ними, повз мене проходять жіночі долі – перше кохання, надійні друзі на все життя, навчання, декретні відпустки, діти, онуки. У кожного зі співробітників бібліотеки КНУБА своя доля, своє життя. Разом це створює долю бібліотеки, її та нашу історію.

Наталія Хілобоченко,
директор бібліотеки КНУБА
Директори бібліотеки КНУБА: Н. Хілобоченко (нині) та І. Петровська (1975-2000)
Директори бібліотеки:
Н. Хілобоченко (нині) та
І. Петровська (1975-2000)
 Г. Семенець
Г. Семенець
А. Мойса
А. Мойса
С. Біба і Н. Хилобоченко
С. Біба і Н. Хилобоченко
Колектив бібліотеки КНУБА сьогодні
Колектив бібліотеки КНУБА сьогодні

P.S. Особиста подяка за допомогу у підготовці матеріалу колективу архіву університету в особі В. С. Онопрійчука і співробітників.

Електронні скриньки бібліотеки, що знаходяться на поштових сервісах поза межею України, можуть не працювати з технічних причин.
Вибачте за незручності.

Літературно-малярський дискурс творчості Богдана Лепкого

Гавдида Н.
Устремленность к творчеству
Читати далі

Плеяда видатних науковців КНУБА

Видатні випускники КНУБА

Будівничі Києва

Календар України

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer