Нехай ніколи не повториться трагедія Чорнобилю...

Військовій кафедрі КНУБА присвячується

Напередодні 27 річниці страшної трагедії на Землі – трагедії Чорнобиля – газета «Архітектура і Будівництво» знайомить читачів зі спогадами ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року. Бесіду з начальником військової кафедри Київського інженерно-будівельного інституту, полковником запасу Євгеном Васильовичем Мельником веде полковник В. Г.Дзюбенко, також учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року.

ПЕРШ, ніж розпочати свою розмову ліквідатори згадали тих, хто, виконавши свій службовий обов'язок перед Батьківщиною, загинув від вогню, радіації, затуливши собою не лише близьких, а й далеких людей. Усіх нас. Серед них полковники Юрій Іванович Олійник, Анатолій Сергійович Ярусов, підполковники Анатолій Іванович Іванов, Сергій Іванович Кравець, Григорій Миколайович Плотников, майор Олександр Никифорович Клімкін.

Пропуск Мельник Євген Васильович

Ось імена тих, хто залишився в живих, хто своєю працею на ЧАЕС, втрачаючи здоров'я, рятував майбутнє. Вас, нинішнє нове молоде покоління! Це полковники Євген Васильович Мельник, Микола Мефодійович Кліменко, Федір Григорович Ледовський, Володимир Григорович Дзюбенко, Віктор Дмитрович Горобинський, підполковники Віктор Володимирович Таранюк, Сергій Михайлович Оганджанов, майор Володимир Петрович Литвиненко.

Трохи про оповідача. Полковник запасу Євген Васильович Мельник народився в Ярославській області, в сім'ї селянина, 1935 року. Протягом жовтня 1985 року по вересень 1988 року Очолював військову кафедру КІБІ. З 27 липня по 9 вересня 1986 року — начальник оперативної групи інженерних військ Міністерства оборони СРСР. Штаб угрупування інженерних військ МО СРСР у м. Чорнобиль.

Оперативна група МО СРСР, серпень 1986 р. м. Чорнобиль

Оперативна група МО СРСР, серпень 1986 року, м. Чорнобиль. Військова кафедра КІБІ. Верх. ряд, зліва направо: підполковник Дзюбенко В. Г. (перший), полковник Мельник Є. В.(четвертий); Нижній ряд, зліва направо: майор Литвиненко В. П.(перший), підполковник Кравець С. І. (другий).

— Євгене Васильовичу, сьогодні не є таємницею, яким було угрупування інженерних військ МО СРСР. Які задачі воно виконувало?

— Ти ж був, Володимире Григоровичу, у мене в штабі офіцером по водоохоронним спорудам і пам'ятаєш, який то був важкий період для всіх військових інженерів, хіміків, медиків, цивільних будівельників, водіїв та ін. ліквідаторів… Угрупування інженерних військ МО СРСР, задіяне по ліквідації аварії, складало приблизно 11700 чол. Це не враховуючи частин інженерних військ Київського військового округу (штаб знаходився в селі Терехи). Задачі були різноманітними і специфічними, важкими по всім напрямкам ліквідації наслідків ядерної катастрофи на ЧАЕС.

Відкрита ділянка могильника

Відкрита ділянка могильника. Тут до 25 одиниць техніки з високим рівнем радіації

Найнебезпечнішу і важку роботу довелося виконувати, щоб заглушити четвертий реактор, який вибухнув, знизити рівні радіації полковнику Ю. І. Олійнику — командиру батальйону спеціальних робіт. Він очолював особовий склад Броварської бригади спеціальних робіт чисельністю 600 чол., який мав дислокацію в с. Карагод. Їх ще називали «смертниками». Бригада виконувала задачі в зонах з високим рівнем радіації: завантажувала і вивозила радіоактивне паливо (твели); розбирала завали навколо 4-го енергоблоку і вивозила уламки будівельних конструкцій в могильники; туди ж зрізали і вивозили радіоактивний ґрунт. Крім того, готували і облаштовували майданчики для встановлення двох баштових кранів «ДЕМАГ», висотою 105 метрів; укладали бетонні плити по периметру 4-го енергоблоку під саркофаг. За допомогою плаваючого транспортеру ПТС-2, який був частково захищений свинцевими листами для безпеки екіпажу, також вивозили радіоактивні уламки і ґрунт у могильники. Завдяки групам ліквідаторів під керівництвом полковників Ярусова А. С., Ледовського Ф. Г, Клименка М. М., підполковників Плотникова Г. М., Іванова А. І., майора Клімкіна О. Н. виконана робота по дезактивації пульту керування, промзони, службових і технічних приміщень, яку вони здійснювали разом з хіміками.

ПТС-2

ПТС-2 – плаваючий транспортер. За його допомогою вивозили радіоактивні уламки і ґрунт у могильники.

— Що за випадок стався з інженерною машиною розгородження — ІМР-2? Як він провалився в ущелину реактора 4-го енергоблоку? Чи дісталося Вам як керівнику на засіданні Урядової комісії СРСР?

Монтаж 2-х баштових кранів «ДЕМАГ» на 4-му блоці ЧАЕС, 1986 рік

Монтаж 2 баштових кранів «ДЕМАГ» на 4-му блоці ЧАЕС. 1986 р.

— На жаль, був такий неприємний і небезпечний випадок — екіпаж загинув. Згадувати важко, прикро. Справді, помилка геодезистів призвела до того, що на плані виконання робіт по розчищенню ділянки біля 4-го енергоблоку не вказана комунікація, прихована в підземному коробі. ІМР12 вагою 47 тон провалився в велику траншею, яку механік — водій не міг бачити, як і офіцер-оператор машини. Машина лягла на бік, на стрілу-маніпулятор і відвал бульдозера. Біда в тому, що евакуація здійснювалась в умовах, коли рівень радіації біля 4-го енергоблоку з переду машини 1200 рентген/год., а позаду 980 рентген/год. Наказ Урядової комісії був одностайний: евакуювати машину з 4-го енергоблоку і не гальмувати графік підготовчих робіт під баштові крани «ДЕМАГ».

ІМР-2

ІМР-2 — інженерна машина розгородження з додатковим освинцюванням екіпажу масою 7 тон. Працювала з великим рівнем радіоактивного
опромінювання до 1 тис. рентген на годину.

Я наказав підполковнику С. І. Кравець, відповідальному за технічне забезпечення, взяти трьох добровольців і за допомогою трьох броньованих ремонтних евакуаційних машин «БРЕМ» витягнути ІМР12 з під реактора та відтягти його до пункту санітарної обробки майна і техніки (ПУСО). Героїчне завдання було виконано. Про це повідомили Урядовій комісії, яку очолював заступник голови Верховної Ради СРСР С. А. Ведерников. На жаль, підполковник С. І. Кравець отримав велику дозу радіаційного опромінювання. І з нами його вже нема…

— Що було далі з ІМР-2? Чи вдалося його у подальшому ввести в дію? (До речі, таких унікальних машин було лише п'ять і кожна на вагу золота! — від автора.)

— Цікаво, що на нашому пункті санітарної обробки майна і техніки (ПУСО), машину обробляли хімічними розчинами протягом двох тижнів. Це нічого не дало, тому на броні накопичилась радіація до 2100 ренг/годину, що стало небезпечним для екіпажу. Рішенням Урядової комісії ІМР12 відтягнули на відкриту ділянку могильника, де знаходилось приблизно до 25 тисяч одиниць різноманітної техніки з високим рівнем радіації. Ось так було…

— Як виконувалися задачі, пов'язані з вивозом радіоактивних уламків ґрунту?

— Те ж не проста задача. Спеціалізованої техніки з високим рівнем захисту екіпажу від радіації не було як у цивільних, так і у військових. То ж і прийшло фронтове рішення самозахисту. Вирішили облаштувати плаваючий транспортер ПТС-2 свинцевими листами для зменшення рівня радіоактивного опромінення екіпажу. Хоч і не вдосконалено, але на той час іншого виходу не було. Задачу треба було виконували будь-якою ціною.

—І сьогодні всі ПТС-2 і ІМР-2 на могильнику техніки?

— А де ж їм ще бути…

— Як Ви сприйняли людський фактор, коли на заміну чотирьом японським роботам, які завмерли на даху 3-го енергоблоку і не виконали задачу по скиданню уламків графіту на землю, довелося прийти людям?

— Не уявляєш собі, яке то було важке і непросте рішення Урядової комісії: наказати генералу М. І. Петрову здійснити за допомогою добровольців-військовослужбовців скидання графіту з даху вручну… Іншого виходу з ситуації не було. Відібрали близько 200 добровольців, забезпечили їх індивідуальними засобами захисту і спрямували на виконання задачі. Після виконання робіт кожному видали відрядження додому і по 200 руб. Подальша доля їх відома лише Всевишньому.

— Тепер про проблему зі щебенем. Адже цей будівельний матеріал як повітря необхідний був як на саркофаг, так і на водоохоронні споруди (такі як глухі і фільтруючі дамби і перемички для затримання радіоактивних матеріалів під час повені ) у зоні відчуження?

— Справа не проста. Щебінь везли на баржах по Дніпру в порт Прип'ять, так як іншого не було, і складали у великі купи. Щоб забезпечити закладання бетону у саркофаг, розгорнули польовий бетонний завод резерву Верховного Головнокомандувача. До речі, таке рішення прийняв Голова Ради Міністрів СРСР М. І. Рижков. Там працювали 2,5 тисячі бетонозмішувачів і 1 тисяча штук самоскидів. Приплюсуємо сюди ще наші зведені частини: Прибалтійський полк (11 батальйон — Естонія; 21 батальйон – Латвія; 31 батальйон — Литва, 41 батальйон – Калінінград). Загальна чисельність прибалтійських самоскидів МАЗ — 400 штук. Московський полк: 11 батальйон — Ярославська обл.; 21 батальйон — Володимирська обл.; 31 батальйон — Суздальська обл.; 41 — Костромська обл. Загальна чисельність самоскидів КАМАЗ – 400 штук. Додамо ще екскаватори (160), грейдери (120), бульдозери (120)… Така непроста технічна задача — організувати справедливий вивіз щебеню на об'єкти … Ти сам відчув все на своїй шкурі…

Для захисту місцевих річок від радіаційного графіту необхідно було побудувати у заплаві річок Уж, Прип'ять та інші. водоохоронні споруди: глухі,переливні, фільтруючі дамби. Ми побудували їх 153 штуки, загальною протяжністю до 1500 км. Цікаво, що під час будівництва дамб я зустрів випускників нашої військової кафедри – командирів дорожніх взводів. Приємно відзначити, що після закінчення робіт був здійснений обліт на гелікоптері зони виконання водоохоронних робіт разом з головою Урядової комісії Н. І. Ведерниковим (заст. голови Ради Міністрів СРСР М. І. Рижкова). Робота була прийнята з оцінкою — «добре».

Водозахисні дамби для захисту річок від графіту

Водозахисні дамби для захисту річок від графіту. Знімок з вертольоту.

— Розкажіть ще про роботу дорожнього полку Закарпатського військового округу (штаб: село Термахівка) …

— Добре відомо, що без доріг нікуди… Це як артерії, що з'єднують організм з усіма частинами тіла. Оскільки Рудий ліс, що прилягає до Чорнобильської АЕС, прийняв на себе найбільшу частку викиду радіоактивного пилу під час вибуху реактора і мав великі зони опромінювання, то неможливо було використовувати дорогу, що пролягає поруч. Для пересування вантажів в короткий термін побудували об'їзну дорогу. Це дороги на с. Копачі і с. Зелений мис та ін. напрямах. За виконання цих задач були відповідальні наші офіцери: полковник В. Д. Горобинський, підполковники В. В. Таранюк, С. М. Оганджанов, майор В. П. Литвиненко, що виконали завдання з честю. Мало хто знає, що учасники і ліквідатори аварії на ЧАЕС 1986 року за героїчні дії були прирівняні постановою Ради Міністрів СРСР до учасників Великої Вітчизняної війни. Всі офіцери військової кафедри КІБІ, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 року, нагороджені державними орденами СРСР.

В. Г.ДЗЮБЕНКО,
ст. викладач кафедри ОПНС,
учасник ліквідації аварії
на ЧАЕС 1986 року







Електронні скриньки бібліотеки, що знаходяться на поштових сервісах поза межею України, можуть не працювати з технічних причин.
Вибачте за незручності.

Дизайн інтер’єру, меблів та обладнання
Сергій Сьомка,
Євген Антонович

Дизайн інтер’єру, меблів та обладнання
Читати далі

Плеяда видатних науковців КНУБА

Видатні випускники КНУБА

Будівничі Києва

Календар України

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer