«Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова,
ота схованка людського духу, його багата скарбниця,
у яку народ складає своє давнє життя
і свої сподівання, розум, досвід, почування»
Панас Мирний
День слов’янської писемності і культури – свято, яке духовно поєднує всі
слов’янські народи, повертає нас до спільних витоків мови та культурних
надбань.
Слов’янська писемність, основи якої заклали Кирило й Мефодій, була
створена в IX столітті, близько 862 року. Брати-просвітителі зі своїми учнями
та послідовниками уклали одну з найдосконаліших та найзагадковіших
абеток, що отримала назву «кирилиця».
На сьогоднішній день у світі існує приблизно 60 народів, писемність яких
ґрунтується на кирилиці. День слов’янської писемності і культури
відзначають у Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії, Україні та у низці
інших країн.
Українська мова належить до родини слов’янських мов і є однією з
наймелодійніших. Вона жива й розвивається протягом тисячоліть, вбираючи
в себе слова та фразеологізми всіх етносів України. Завдяки писемності й
рідній мові, спираючись на спільну духовну скарбницю всього слов’янського
світу, утверджувалася неповторність та незборимість українства.
Наразі Україна проживає важкий етап у своїй сучасній історії . За свою
свободу українці борються щодня на різних фронтах. Не виключенням є і
мова, адже мова – це зброя, це ідентифікатор нації. Після багатьох сторічь під
забороною, українська мова знову розквітає. Ми почали більше шанувати
власну мову та історію, досліджувати їх та розповідати світу. Передаючись з
вуст в уста, закріплюючись у текстах, мова невтомно долає віки, єднає
покоління, збирає й зберігає духовну сутність народу.
Нація живе доти, доки живе її мова. Тож плекаймо та поважаймо наш скарб –
солов’їну українську мову.