23 серпня – День Державного прапору України, одного з найголовніших
символів та найбільших святинь українського народу. Мить, коли
підіймається Державний Прапор – це момент піднесення, який сповнює
серця гордістю за свою країну та спонукає на нові подвиги заради
Батьківщини.
Любов українців до рідного краю така давня, як і сам світ. На нашому шляху
було багато перепон і історичних подій, які довелося пережити, але щоразу
ми прагнули незалежності й здобували її під синьо-жовтим кольором стягів.
Настільки багато всього у двох кольорових смужках – колір золотої пшениці,
колір безмежного неба, колір сонця, колір морів і річок.
Синьо-жовті прапори були на броні й біля серця українських воїнів у 2014
році, коли звільняли Краматорськ, Слов’янськ, Маріуполь та десятки інших
міст, а у 2022 році – Київщину, Чернігівщину, Сумщину та інші наші
окуповані землі. Державний прапор зустрічає тих, хто евакуюється з
тимчасово окупованих територій і майорить над звільненими містами і
громадами.
Його вносили в парламент у день проголошення незалежності України. Він
був у космосі разом з Леонідом Каденюком, на Північному полюсі з нашими
полярниками, підкорював Еверест. В синьо-жовті прапори загорталися
українці, які здобули перші місця на Євробаченні у Стамбулі, Стокгольмі й
Турині. Наш прапор здіймався вище за прапори інших держав на
Олімпійських іграх в багатьох містах світу, а зараз і Парижі.
Решетовані кулями та уламками, випалені пекучим сонцем, або виблискуючі
свіжими кольорами, наші прапори стали осереддям пам'яті для майбутніх
поколінь. І ми віримо – наш, омитий кров’ю, синьо-жовтий прапор знову
замайорить там, де він має бути по праву: в усіх тимчасово окупованих
містах і селах України. Окупованих – тимчасово, а замайорить – назавжди!
Слава Україні!