Поезія – вона сльоза немов,
священна й кришталево чиста,
краса, піднесеність, врочистість,
і гнів, і розпач, і любов.
Василь Ганущак
Весна багата на визначні події для митців слова та книголюбів. Сьогодні майстри поетичного слова, володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають Всесвітній день поезії.
Це свято прославляє силу та красу поетичного слова, єднає людей різних культур, надихає на творчість, дає можливість зазирнути в глибини людської душі. А ще поезія – це діалог з світом та самим собою, який наповнює нас безмежною блакиттю, дарує натхнення та гарний настрій.
У кожного з нас власний спосіб висловити поезію душі, яка приходить через час та простір, торкається наших сердець і час сповільнюється, а звичні слова набувають нового змісту.
Читання поезії – це завжди читання самого себе, занурення у свої глибини і можливість віднайти відповіді на питання, що давно хвилюють – заспокоїти, надихнути або навіть змінити світогляд.
Озирніться довкола, відшукайте поезію в буденному, чомусь дуже знайомому, що вас надихає – ранкове сонце морозного дня, букет перших квітів, сміх дитини чи відблиски сонячних зайчиків на стіні. Поезія лікує, розчулює, смішить. Вона не вимагає багато уваги й часу, але якщо ми знаходимо для неї трохи місця у житті – вона неодмінно нам віддячить.
В чому секрет поетичних чарів? Це залишається загадкою. Тож знайдемо час для гарних віршів, поділимося рядками, що нас зворушили, або просто насолодимся мелодією слів – поезія завжди поруч, варто лише дослухатися!