«…Так, я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!...»
Про неї написано й сказано безліч важливих слів: згадують її досягнення, цитують твори, захоплюються силою її духу. Леся Українка – глибоко освічена інтелектуалка, письменниця, перекладачка, словотвориця, крихка тілом, але незламна духом жінка, талановита піаністка, поцілована Богом малярка-мариністка, яка понад усе любила Батьківщину.
Волелюбна донька Прометея, чиє блискуче слово пронизане оптимізмом, внутрішньою силою й романтичним поривом. Непримиренна борчиня за гідне місце жінки в житті, творчості й коханні. Її доля була сповнена випробувань і болю, але попри все вона «без надії таки сподівалась» – рядок, що став символом незламності. Ці слова, що стали жіночим гаслом для тисяч українок, надихають і сьогодні на боротьбу, віру та перемогу.
Щоб осягнути неймовірну велич і геніальний талант Лесі Українки, її потрібно читати. За своє недовге життя вона встигла сказати надзвичайно багато. Перший вірш у дев’ять років, останній – у сорок. Близько 270 поезій, поеми, драматичні твори і кожен із них вирізняється глибиною думки та європейським масштабом. Вона дивилася в майбутнє й бачила українську літературу сучасною, сильною, інтегрованою в світовий культурний простір.
Переосмислюймо й відкриваймо цю унікальну, ерудовану, талановиту, прогресивну й вільну жінку, яка ламала стереотипи свого часу. Тамуймо спрагу з джерел її поезії та безмежно захоплюймося силою її слова.
P.S. Також cьогодні відзначаємо День української жінки.
Дату приурочено до дня народження Лесі Українки, яка стала символом сили духу, гідності й незламності.
Цей день більше, ніж пам’ять про визначну постать. Це нагода вшанувати вагомий внесок українських жінок у розвиток культури, науки, освіти, державотворення та боротьбу за свободу.
Дякуємо всім українським жінкам – сильним, талановитим, відданим своїй справі – за їхню щоденну працю, мудрість і любов до рідної землі.