Він не зводив храмів, але дарував їм нове життя у фарбах. Не проєктував міста, проте передавав їхню душу у власних творах – пам’яті, закарбованій у кольорах, лініях і світлі. Видатний український художник зі світовим ім’ям, архітектор, графік, педагог і патріот – Юрій Іванович Химич.
Народжений у Кам’янці-Подільському, 12 квітня 1928 року, митець пройшов шлях від студента архітектурного факультету до професора і визнаного майстра архітектурного пейзажу. Навчався у Київському будівельному інституті (КНУБА), де згодом викладав, виховуючи нове покоління художників і архітекторів. Та головною його школою завжди залишалося життя – дорога, подорожі, спостереження. Акварель і гуаш стали способом його спілкування зі світом: із кожної мандрівки він повертався з новими роботами й мозолями на руках.
У часи, коли нищилися храми й стиралася історична пам’ять народу, він уперто продовжував оспівувати архітектуру старовинних міст, пам’ятки зодчества, красу й духовність соборів, мечетей, костелів. Не з протесту – з любові. Його творчість стала тихим, але потужним спротивом забуттю. Жодні віяння, течії чи коливання політичної погоди не змогли знищити в ньому художника – Химич любив архітектуру і малював її.
Він працював із натури – швидко, точно, без права на помилку. Як анатом знає людське тіло, так і митець «бачив» конструкцію кожної споруди зсередини. Творив на всьому, що було під рукою: від картону до зворотів афіш. І залишив нащадкам безцінний скарб – унікальний візуальний образ України.
Тисячі картин великого майстра зберігаються в музеях і приватних колекціях різних країн. Але найважливіше – вони залишаються живою пам’яттю тисячолітньої історії нашої держави, яку Юрій Химич бачив, любив і зберіг для нащадків.