Сковорода, Григорій Савич

Сковорода, Григорій Савич

Ревнитель истины, духовный богочтец, И словом, и умом, и жизнью мудрец, Любитель простоты и от сует свободы, Без лести друг прямой, доволен всем всегда, Достиг на верх наук, познавши дух природы, Достойный для сердец пример, Сковорода.

М. И.  Ковалинский

3 грудня 2017 року минає 295 років від дня народження українського мислителя-філософа - Григорія Савича Сковороди. Проминули століття, але до сих пір постать Сковороди залишається доволі суперечливою, загадковою. Серед 5 тисяч досліджень про нього трапляються кардинально протилежні погляди. Що відомо сучасному українцеві про Григорія Сковороду, крім того, що його портрет поміщенно на самій крупній національній купюрі? Поет, філософ, мислитель, безтурботний пілігрим, похмурий самітник, відважний мандрівник, просвітитель – педагог, предтеча нового українського письменства, людина «европеєць», чоловік Божий?...Справді, ким він був? «Поставленный между вечностью и временем, светом и тьмою, истиною и лжею, добром и злом имеющий преимущественное право избирать истинное, доброе, совершенное и приводящий то в исполнение на самом деле, во всяком месте, бытии, состоянии, звании, степени,- есть мудрый, есть праведный» - ці строки присвятив своєму вчителю майбутній біограф, друг та учень Григорія Сковороди - Михайло Ковалінський.

Малознайомі та цікаві факти з життя Григорія Савича

Дитячи роки

Близько 200 років дата народження Сковороди була невідома, доки у його листах не знайшли спогади про день народження 22 листопада (за новим стилем 3 грудня). Григорий був другим сином у сім’ї козака Савки та Пелагеї. Народився 1722 року в містечку Чорнухи на Полтавщині.

Навчання

Перші знання хлопчик отримав від дяка, а в п’ять років вже співав у церковнім хорі. Зараз таких як Сковорода звуть – поліглоти. Він знав сім іноземних мов та грав на шести інструментах.

16 років Сковорода вступив до Києво – Могилянської академії, що славилась у ті часи як один із найкращих навчальних закладів у слав’янських країнах. Григорій перевершив своїми знаннями та успіхом в науках Самуїла Милославського, майбутнього Митрополита київського.

Сковороді поталанило на вчителів: Симон Тадорський(поліглот, перекладач, мандрівник), Мануйло Козачинський(автор знаної «Аристотелевої філософії), Георгій Кониський(поет, філософ, богослов). Григорій легко опановував усі шкільні премудрості, переходячи з одного ординарного класу до іншого: фара, інфіма, грамматика, синтаксима, поетика, риторика, філософія…

Щоправда навчання йому довелось перервати. Він пройшов конкурсний відбір у тодішній столиці Гетьманщини Глухові та став співаком(альтистом) придворної капели імператриці Єлизавети Петрівни. Згодом він звільнився в чині придворного уставника і відновив своє навчання. Але вищу освіту він так і не здобув.

Напротязі майже 5 років Сковорода перебував за кордоном, використовуючи кожну можливість познайомитись з життям та культурою західних країн, продовжував своє навчання, приятелюючи з багатьма освічченими людьми.

Педагогічна діяльність

Від його лекцій віяло простором мислі, духом новаторства, новими досягненнями в філософії. В них « повставали» Коперник, Галілей, Спіноза, Ньютон, Декарт, Арістотель, Ціцерон. Горацій, Данте та інші.

З перших кроків педагогічної діяльності Сковорода здійснював нові, передові принципи навчання та виховання. Він виходив з потреб життя, враховував природні нахили та здібності слухачів.

Для студентів було в нього 12 словесних градацій, замість оцінок: «весьма туп», «сущий бестолковщина», «весьма остр», «зверок вострое»(знання хватає на лету), «весьма понят», «туповат», «туп», «негоден», «не понят»… Але студенти обожнювали свого наставника. На лекції до нього приходили з їнших курсів.

«Сковородинська» наука, наприклад, для того ж Василя Томари не пройшла даремно – пізніше він зробив блескучу кар’єру, став російським послом при турецькому султані. А його найближчий учень та приятель Михайло Ковалинський був вихователем дітей К.Розумовського, служив у канцелярії кн. Потьомкіна, був куратором Московського університету та написав першу біографію Сковороди. Коли у Харькові відкрили університет (1805 рік), стало відомо, що гроші на нього жертвували, у більшості, учні Сковороди.

«набожність без марновірства, ученість без гордощів, гречність без лестощів»

Філософ завжди привертав до себе пильну увагу своїми незвичними для загалу думками і своїм незвичним життям:одягався дуже просто, але зі смаком, їв тільки плоди чи молочні страви, та й то аж після заходу сонця, спав не більше 4 годин на добу, завжди ходив пішки.

При цьому поет вміло поєднував аскетизм з любов’ю до вишуканих речей, якими його обдаровували багаті друзі. Григорію присилали окуляри, які у ті роки неможливо було дістати, дорогі музичні інструменти та передавали з Європи його улюблений , але страшенно дорогий сир пармезан.

Прямота у висловлюванні думок часто була причиною звільнення Сковороди з різних посад. Та й сам він відмовлявся від високих звань та почестей. Коли його питали, чому він, маючи такі непересічні здібності не візьметься за яку-небудь поважну справу, філософ мудро відповідав: «…світ схожий до театру: аби грати на сцені з успіхом та похвальбою, треба взятии собі належну роль. Актора хвалять не за те, що він грає шляхетного персонажа, а за те, що його гра вміла. Я довго думав про це, випробовуючи себе, пересвідчився, що на театрі світу не годен уміло зіграти нічого іншого, крім ролі звичайної, простої, безтурботної й самотньої людини. Саме це я собі обрав, тай буде з мене». Філософ шукав насолоду та спокій у природі, книгах, музиці, розмовах з друзями і в роздумах над сенсом життя. Недаремно він охрестив себе «Варсавою», тобто «сином миру».

Заради пізнання природи речей, філософ жив і писав свої твори.

При житті жодна байка Сковороди не була надрукована, але у кожній інтелігентній сім’ї були його рукописи, а лірники і кобзарі на базарах співали його вірші-псалми.

Містика у житті Сковороди

В 1770 році , гостюючи у монастирі двоюрідного брата, Сковорода вийшов прогулятися по Подолу та раптом відчув різкий трупний запах. Незважаючи на вмовляння, він зібрався й поїхав, а через 2 неділі у Києві почалася епідемія чуми. Сковорода мав дар передчуття. Григорій Сковорода , уникаючи будь якої залежності від обставин, місця, суспільства, які б могли обмежити його свободу, не маючи з собою ніякого добра, окрім двох-трьох книжок, у товаристві пса обійшов майже усю Україну. Зимою зупиняється він в маєтках української шляхти або в келіях монастирів, а влітку живе у лісах та біля пасік.

У 72 роки він точно вказав день своєї смерті, підготувався до відходу та вирив собі могилу. Перед кончиною заповідав поховати себе на пагорбі поблизу рощі і написати: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Спадщина сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури.

Запрошуємо усіх бажаючих до бібліотеки КНУБА, для знайомства з творчістю Григорія Савича Сковороди. Сподіваємось, що зацікавлені читачі із задоволенням поринуть у світ сковородинських ідей та образів.

Крилаті вислови

  • Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче.
  • Від надмірності народжується пересичення, від пересичення - нудьга, від нудьги - душевне засмучення, а хто цим страждає, того не можна назвати здоровим.
  • Той ближче всіх до неба, кому нічого не потрібно.
  • Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
  • Бери вершину і матимеш середину.
  • З усіх втрат втрата часу найважче.
  • Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
  • Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
  • Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
  • Будь-яка їжа і питво смачні і корисні, але треба знати час, місце і міру.
  • Чи не розум від книг, а книги від розуму створились.

 

Список літератури

Статті