Микола Гоголь − один із найбільш знаних українців у світі. Життя
письменника й більшість його творів окутані шлейфом із легенд і міфів та
більш двох століть викликає цікавість і жваве обговорення. Починаючи від
питання належності письменника – «український-російський» – і
завершуючи містичною історією смерті.
Письменник писав російською мовою, щоб бути успішним у той час, але
його твори виблискують виразним українським акцентом, в них − історія та
традиції України, спадщина українського народу. Нащадкам Гоголь залишив
ідею національного визволення.
«… йдеться про українця за походженням та характером більшості своїх
творів, що писав російською; йдеться про письменника, що прославився як
український романтик і російський реаліст або точніше сатирик. Гоголь – це
людина, яка могла одночасно осягнути менталітет, психологію двох великих,
але таких різних народів, як український і російський. Нікому ні до, ні після
нього не давалося з таким рівнем майстерності показати ці два народи» -
висловив свою думку відомий українець Микола Томенко.
Найцікавіші факти
По лінії батька Микола Васильович був кровно пов’язаний зі шляхетними
козацькими родами України часів Гетьманщини, був нащадком гетьмана
Михайла Дорошенка та Правобережного гетьмана Петра Дорошенка,
гетьмана Якова Лизогуба та Лівобережного гетьмана Івана Скоропадського.
Василь Панасович Гоголь-Яновський, батько письменника, був українським
драматургом. Кілька його творів – «Собака-вiвця», «Простак, або Хитрощi
жiнки, перехитренi москалем» дійшли й до нас. Зберігся уривок однієї з них.
Прапрадід Гоголя, Василь Танський, теж був комедіографом, писав
інтермедії українською мовою.
Гоголь був українцем за походженням. Його часто називали «Малорос»,
«хохол», «хохлик», і сам він іноді використовував ці терміни. Народившись
на Полтавщині, він володів відмінною українською мовою та був глибоко
знайомий із народною культурою. Однак Гоголь належав до лівобережного
дворянства середньої руки, яке, в умовах тривалої русифікації, мусило
адаптуватися до вимог імперської Росії.
Микола Васильович пристрасно захоплювався всім, що потрапляло в поле
його зору. Історія рідної України була для нього одним з улюблених
досліджень і захоплень. Саме ці дослідження підштовхнули його до
написання епічної повісті «Тарас Бульба». Вона була вперше опублікована в
збірці «Миргород» в 1835 році
Письменник уперше в українській історіографії заговорив про державну
незалежність України. У статті «Роздуми Мазепи» Микола Васильович
вперше нагадує про тисячолітню історію нашого народу. Через призму
роздумів гетьмана Мазепи він підкреслив відмінність українського народу
від російського, виклавши своє розуміння тогочасних подій в Україні і
показав трагічне становище Гетьманської держави в умовах Російської
колоніальної імперії. Він заявив, що українська волелюбна нація може мати
«самобутню державу» з демократичним ладом управління.
Гоголь вніс значний вплив на українську культуру та літературу. Він
«присутній» у творах Миколи Хвильового, Юрія Яновського, і Остапа
Вишні.
Гоголь еволюціонував. У 1833-1834 роках він пережив пік своєї української
ідентичності. Саме тоді він відчував бажання потрапити до Києва, до щойно
відкритого університету, де ректором був його близький друг Михайло
Максимович. «Он наш, он не их, [Київ] правда?» – писав Гоголь
Максимовичу. Термін «не их» вказував на «великоросів». Він висловлював
радикальні судження про російський фольклор, який, на його думку, суттєво
відрізняється від українського і має угро-фінські корені, а не слов’янські…
Можна по-різному оцінювати творчість Миколи Васильовича Гоголя:
вважати його просто великим українським письменником, або великим
українським письменником, що писав російською мовою. Не можна тільки
одне – добровільно викреслювати його з української літератури і віддавати
Росії. Тому що у Росії він просто заробляв гроші, а Україну просто любив.
Гоголівська Україна в ХІХ столітті була представлена світу, як країна з
високою народною культурою побуту, унікальною природою та героїчним
минулим.
215 років минуло від дня смерті геніального письменника, але його твори й
сьогодні посідають почесне місце серед шедеврів світової класики й
перекладені десятками мов світу.