Сьогодні Україна вшановує пам’ять видатної української поетеси, драматурга, громадської діячки - Лесі Українки. 110 років тому, цього дня, в невеличкому гірському курорті Сурамі (Грузія), на 42 році життя відійшла у вічність Лариса Петрівна Косач-Квітка. 8 серпня в Києві на Байковому кладовищі відбулись похорони. Поліція остерігалася, щоб вони не вилились в українську маніфестацію, тому заборонили траурній процесії заспівати «Вічну пам’ять» та виголошувати промови…
Але палка патріотична поезія Лесі і крізь століття пробуджує бажання боротись за Незалежність України. В наш важкий час закличні, пристрасні твори поетеси надзвичайно актуальні. Вони надихають, підтримують, зміцнюють силу духу, вселяють незламну віру і надію на перемогу та стоять на сторожі української душі.Леся Українка – одна із тих «велетів, котрі своїм словом допомагають забезпечувати майбутнє нашої країни».
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!