Писанка – один із культурних символів України. Безсумнівним є те, що своїм корінням писанка сягає дохристиянських часів, коли на півдні Східної Європи (нинішній Україні) мешкали суспільства із землеробською основою культури. Про те, що писанка належить саме до цієї культури, свідчить її знаковий код, себто орнамент.
Орнамент українських писанок, що створювався протягом довгого історичного періоду вражає розмаїттям елементів та мотивів, варіантів їхнього композиційного та кольорового поєднань й довершеністю ритму. У писанці найповніше серед усіх видів народного мистецтва представлені домінантні мотиви українського орнаменту, тобто ті, що поширені в усіх видах декоративного мистецтва на всій етнічній території України.
Більшість орнаментів, які дійшли до нас, безперечно дуже давнього походження. Це знаки спілкування наших пращурів з природою, всесвітом, з тим духовним началом, яке керує усім. Ними вони позначували усе довкола, аби оберегти від злої дії і стягнути добру, Божу. Для цього була створена ціла система знаків і символів. Нашим сучасникам вдалося розшифрувати тільки незначну кількість символічних зображень, решта так і залишається незрозумілим нам оздобленням.
В Україні писанка є мірилом краси. Коли люди хочуть підкреслити принадність чогось, то кажуть: «Гарне, мов писанка». Пізнавши духовну красу рідного краю, Тарас Шевченко на увесь світ мовив: «Село на нашій Україні, неначе писанка село».
Окрім українців писання писанок поширене і серед поляків, румун, словаків, литовців. Дуже схожі на українські писанки мають лужицькі серби, які живуть на території Німеччини.
В Україні ж писанкарство досягло найвищого рівня свого розвитку і стало окремим видом мистецтва. До великодніх яєць відносяться також крашанки, дряпанки і крапанки.
Все, що стосується писанок, починаючи з давніх традицій і до сучасних шкіл писанкарства, її української символіки, техніки написання в різних регіонах України, легенди та перекази, ви можете дізнатися з нашої чудової добірки книг, яка представлена на виставці в читальному залі бібліотеки (архітектурний корпус, к.310).
Тож запрошуємо до перегляду всіх бажаючих.
