Директорка бібліотеки КНУБА Хілобоченко Н.І.Знайомою дорогою крокую до рідної бібліотеки вже біль ніж 40 років. Ціле життя. Мабуть такими життями і вимірюється історія – історія в особистостях та обличчях кожного з нас. Історія нашою університетської бібліотеки не виняток. У рік її 90-річчя хочеться згадати людей, життями яких, їх ініціативою, наснагою, діяльністю вимірюється й біографія нашої бібліотеки. Засновано її, як і КІБІ, 1930 року, й тоді ж бібліотека прийняла перших читачів. Було в ній лише три відділи, і працювало шестеро бібліотекарів, фонд складав лише близько 10 тис. примірників. Проте, який це був фонд! Основа його – література, передана Київським політехнічним інститутом, художнім інститутом та Київським інститутом цивільних інженерів. У фонді були цінні книги і унікальні зразки як вітчизняного, так і зарубіжного книгодрукування: книги з архітектури та мистецтва, фахові журнали тощо. Ці видання й зараз є окрасою нашого фонду і користуються неабияким попитом серед студентів, особливо майбутніх архітекторів. Де в вони б ще знайшли такі унікальні аутентичні матеріали. Як же зберіглися ці унікальні видання в фондах бібліотеки, як уціліли в пожежах окупованого фашистами Києва (1941—1943)? Цей епізод в історії бібліотеки заслуговує окремої розповіді. Україна найбільш постраждала від руйнування бібліотечних установ та їх книжкових фондів у роки Великої Вітчизняної війни. Тільки в Києві було знищено чи вивезено до Німеччини 4 млн. книг. У роки лихоліття постраждали фонди бібліотек Київського університету ім. Шевченка, консерваторії, бібліотеки Академії наук і інших закладів. Саме тому фонд нашої бібліотеки – унікальний, бо зберігає найбільш повну, ретельно укомплектовану літературу за фахом “будівництво”, “архітектура” та суміжні спеціальності, включаючи і довоєнні видання. Як же це стало можливим? У колективі бібліотеки та університету поколіннями передається переказ про те, як цінний фонд бібліотеки КНУБА і всі облікові документи (інвентарні книги, в яких відображається рух і облік всього фонду) змогли пережити роки війни. …В будинку по вул. Пирогова, 9, де були розташовані будівельний інститут і бібліотека, під час війни німці збирались розмістити комендатуру. Тому все, що знаходилось в приміщеннях, мало бути знищене. Але цей наказ окупантів був виконаний не повністю. Викладачам КІБІ і співробітникам бібліотеки вдалось перенести цінне обладнання і навчальний фонд в окреме приміщення, та навіть після цього гарантувати його збереження ніхто не міг. Тоді завідувачці бібліотеки (чи одній з її співробітниць) вдалось отримати охоронну грамоту й написати об’яву про заборону входу до приміщення німецькою мовою. Цей простий “винахід” і став запорукою збереження дорогоцінних фондів. Ім’я тієї, хто вдався до таких хитрощів, щоб зберегти наукове надбання, не відоме. Майже всі довоєнні особисті справи відділу кадрів і бухгалтерії інституту було знищено. Проте збереглися документи від 1943-го і наступних років, коли після визволення Києва, інститут повернувся з евакуації та відновив свою діяльність. З них відомо, що в 1944—45 роки зав. бібліотекою була Марія Іванівна Іович. Ця жінка не мала бібліотечної освіти, проте, судячи з документів, була партійним працівником з вищою партійною освітою – активна, принципова людина. Марія Іванівна була й першим повоєнним головою профкому інституту. Отже, саме завдяки їй сьогоднішні студенти мають змогу користуватися дорогоцінними довоєнними виданнями? При більш детальному вивченні тоненької особистої справ Марії Іванівни, яка зберіглася в архіві КНКБА, було незрозуміло чи була в Києві 1941 року, під час окупації.
А може це ще одна Марія Іванівна, але Іванова, яка стала завідувачкою бібліотеки після М. І. Іович? Вона займала цю посаду до 1950-го, а в 1943-му році була серед тих, хто поновлював і організовував роботу бібліотеки після війни. Це був знавець і фахівець, акуратний і досвідчений спеціаліст бібліотечної справи, про що свідчать всі документи, які збереглися. Втім, до війни і під час окупації Марія Іванівна не працювала в бібліотеці. А може це простий бібліотекар Домініка Кузьмівна Лягуцька? Згідно документів, вона працювала в бібліотеці з січня 1945-го до травня 1950-го... Проте, в автобіографії, яка написана живою, красивою мовою, дуже детально і яскраво, як оповідання про долю жінки, понівечену війною, говориться, що Домініка Кузьмівна трудилася в бібліотеці КІБІ з квітня 1935-го року до вересня 1941-го року – тобто часу, коли бібліотеку було закрито.“ … «С одной стороны потеря матери в 1940 году, и помощь младшей сестре, которая осталась с 3-мя малышами без кормильца, с другой стороны библиотека, за которую я тоже болела душой и не могла бросить на произвол судьбы. И я осталась в Киеве”, – пише Домініка Кузьмівна у автобіографії. Іншими словами, хоч нам поки що не відомо, кому завдячувати спасінням бібліотечних фондів під час війни, Домініка Кузьмівна Лягуцька, напевно, була серед тих, хто цьому сприяв. Після війни бібліотека й надалі знаходилась на вул. Пирогова, 9, в тісному приміщенні з високими стелями і скрипучими дерев'яними стелажами. Щоб дістатися до книжок на верхніх полицях, співробітникам доводилось збиратися по драбині. Було це дуже незручно і обтяжливо, до того ж, книжковий фонд бібліотеки постійно зростав і вимагав суттєвого розширення площ. То ж, коли у 1967-му році збудували навчальний і адміністративний корпус інституту по Повітрофлотському проспекту, 31, основні відділи бібліотеки, зокрема, головне двоповерхове книгосховище, великий студентський читальний зал та кілька інших, переїхали в нове приміщення. Очолював бібліотеку нав той час Іван Данилович Малицький. Поруч з ним працювала Ірина Сергіївна Петровська - його заступник та надійний помічник яка з 1975 року і обійняла посаду завідувачки. Протягом 25 років (1975 – 2000) бібліотекою плідно керувала Ірина Сергіївна Петровська. Площу книгозбірні було значно розширено: три відділи і адміністрацію у 1979 -му році перенесено на 7 поверх Лабораторного корпусу, а ще через три роки відділ літератури з питань архітектури та мистецтв “переїхав” до нового Архітектурного корпусу. Ірина Сергіївна мала дві вищі освіти, була досвідченим і грамотним спеціалістом. Вимоглива, насамперед, до себе, але й до кожного працівника окремо і до роботи бібліотеки в цілому. Була послідовною в досягненні намічених цілей, вірною своїм переконанням. За часів її керування бібліотека зміцніла, визначила напрямок своєї діяльності, започаткувала традиції, які й зараз підтримуються в колективі. Організовано було нові відділи, впроваджено нові форми роботи з читачами. Помічником в роботі Ірини Сергіївни протягом 16 років була її заступник Світлана Ігорівна Біба. В цей же час бібліотека отримала 1-шу, найвищу серед вузівських бібліотек, категорію, що дало можливість збільшити штат співробітників. Одночасно значно зріс бібліотечний фонд – до 1 млн. примірників. Лоцманами в мінливому океані книг завжди були комплектатори. Окрім досвіду і професійних знань, комплектатор повинен мати ще й інтуїцію, а інколи вміти виправдано ризикнути. Протягом десятиріч наш фонд комплектували знавці своєї справи, справжні “специ” – Катерина Петрівна Северіна та її “спадкоємниця” Галина Данилівна Семенець. Завдяки їх кропіткій роботі, фонд бібліотеки має всі фахові видання, які видавались спеціалізованими видавництвами до 1990-го року, тобто до часу, поки існувала чітка система комплектування, і була можливість відслідковувати всю друковану продукцію. Берегинею ж мільйонної книжкової скарбниці довгий час була Лариса Петрівна Литвиненко – відповідальна, дисциплінована, акуратна і скромна трудівниця. До того ж Лариса Петрівна була душевною та доброю людиною і дуже гарною господинею, яка завжди пригощала жіночий колектив бібліотеки всілякими смаколиками, рецепти тих дивовижних страв й досі переходять з покоління в покоління. Лариса Петрівна запам’яталась виваженим і досвідченим спеціалістом, яка не залишила по собі жодних професійних помилок. Їй на заміну прийшла Марія Володимирівна Золотаревська, яка довгий час очолювала відділ книгосховища. Вона досконально була обізнана у всіх тонкощах своєї справи: зберігання, розташування, контроль, переоблік, списання книжкового фонду тощо. Чесна, скромна, доброзичлива, Марія Володимирівна, майже все своє трудове життя віддала вузівській бібліотеці і є прикладом працьовитості і відданості. В рік свого 70-річчя Марія Володимирівна відмітила ще один свій особистий ювілей – 50 років роботи в рідній бібліотеці. Антоніна Василівна Мойса була засновником інформаційно-бібліографічного відділу і перша почала проводити практичні заняття зі студентами з основ бібліотечно-бібліографічних знань. Не можна не згадати індексатора Валентину Яківну Гордієнко. При шифруванні книг вона майже ніколи не користувалась УДК (універсальна десяткова класифікація), тримаючи все у пам'яті. Валентина Яківна писала фіолетовими чорнилами, дерев'яною ручкою з пером навіть тоді, коли весь світ давно перейшов на кулькові ручки. В паперовому каталозі бібліотеки і досі можна знайти картки, написані її чітким, бездоганним почерком – зразок каліграфії, так званого, “бібліотечного почерку”. …Кожне десятиріччя вносило свої особливості і корективи в роботу бібліотеки КНУБА: відлига і свободи 60-х, ідеологічно-заполітизовані 70-ті і 80-ті роки, бурхливі і руйнівні 90-ті, нові віяння 2000-, , електронні комінікації 2010-х. Час вимагав нових нестандартних рішень, знань, навичок, організації роботи, тобто спеціалістів нового покоління. У витоків цих новацій стояли директор бібліотеки Хілобоченко Наталія Іванівна та її заступник Ольга Григорівна Хлаповська. Їх ентузіазм, небайдужість, бажання змін стали запорукою перетворень. Наразі бібліотека йде шляхом комп'ютеризації всіх технологічних процесів, удосконалення та розширення сервісу послуг користувачам, створення електронної бібліотеки та комфортних умов її використання. Бібліотека надійний помічник викладачам та студентам, науковцям та дослідникам. З 2019 р. бібліотека сприяла організації доступу до електронних наукометричних баз даних Scopus та Web of Science. Доступ до наукометричних баз даних Scopus та Web of Science надається з локальної мережі університету та бібліотеки. Бібліотека разом з інформаційно-аналітичним відділом проводить активну роботу в напрямку бібліометричного моніторингу Проводиться кількісний аналіз публікацій науковців та запитів користування профілю університету в Scopus та Web of Science. Проводяться консультації та навчання науковців щодо використання Scopus та Web of Science. З метою просування наукових доробків науковців університету у світовий простір, надається інформаційно-консультативна допомога науковцям щодо реєстрації в ORCID, Google Scholar, ResearchGate. Одним із важливих шляхів розповсюдження результатів дослідження викладачів , наукових працівників університету є Інституційний репозитарій. Електронний науковий архів http://repositary.knuba.edu.ua/ ( почав формуватися в 2019 р. Наразі біля 3000 записів електронних документів) На власному веб-сайту бібліотеки http://library.knuba.edu.ua/ представлено : ЕК; Наукова періодика онлайн (Архів наукових збірників - 26 назв, 370 випусків); Наукові конференції; Електронні колекції (назв: 89, сканованих сторінок: 14575); Видання бібліотеки (бібліографічні покажчики – 40); В ЕК створено «Каталог тем»: Бібліографічна тематична довідка – 14320 док.; Праці професорсько-викладацького складу КНУБА – 103000 док.; Статті іноземної періодики -2780 док.; Статті періодики з архітектури – 1270 док.; та інш. Крім того бібліотекою університету в 2019 р. впроваджена нова послуга для науковців: Підписка на розсилку тематичних добірок з наукометричних баз даних Scopus та Web of science. Періодичність розсилки визвачається замовником. Але співробітники бібліотеки не зупиняються на досягнутому. До дружнього, працьовитого, професійного, оптимістично налаштованого колективу бібліотеки вливаються нові сили – розумні, енергійні, амбіційні молоді дівчата. Їх молодість та наснага помножені на знання і досвід старших колег – складові, які є запорукою успіху. У кожного зі співробітників бібліотеки КНУБА своя доля, своє життя, своя історія. А разом - це історія НАШОЇ бібліотеки.
Марія Іванівна ІвановаНаталія Хілобоченко, директор бібліотеки КНУБА
