День Архітектури України

«Архітектура – єдність користі, міцності та краси»

/Марк Поліон Вітрувій, римський архітектор 2-ї половини 1 ст. до н.е./

«День архітектури України» - це свято встановлено «на підтримку ініціативи архітекторів та містобудівників, їх творчих спілок, працівників проектних організацій і місцевих органів містобудування та архітектури».

В Україні багато відомих архітекторів, їх проекти знані на престижних міжнародних конкурсах. Українські зодчі працюють, втілюючи свої талановиті задуми по всьому світу.

Тож бажаємо творити сміливо та креативно! Адже ваші знання та мрії -майбутнє України.

Зі святом!

Колектив бібліотеки КНУБА

Продовжуємо публікації про життя та творчість відомих випускників КНУБА.

Анатолій Федорович Ігнащенко – відомий в світі архітектор, академік Національної Академії мистецтв України, член – кореспондент академії архітектури України, заслужений діяч мистецтв України, народний художник України.

Ім’я Анатолія Ігнащенко занесено до радянської енциклопедії. Він має безліч втілених проектів. Деякі з них зведені в Україні, інші за кордоном.

Народився митець 28 січня 1930 року у селі Захарівцях Хмельницької області. У 1930 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту - був учнем Й. Каракіса. Відтоді – на творчій роботі в галузі архітектури та синтезу мистецтв.

Помер маестро 5 квітня 2011 року та похований у Києві на Байковому кладовищі.

Цікаві факти з життя маестро

- У 1974 році Ігнащенко став лауреатом Шевченківської премії за пам’ятник Лесі Українці, зроблений разом із скульптором Галиною Кальченко, в Києві. Коли будували пам’ятник , пройшли через горнило 130 художніх рад – наразі від проекту майже нічого не залишилося. Тому створена ними скульптура Лесі, котра стоїть у Канаді, на сорок голів вища.

- У рік оголошений ЮНЕСКО роком Олександра Довженко Ігнащенко переміг у конкурсі ЮНЕСКО на проект комплексу творцю поетичного кіно у Сосниці. Він вирішив зобразити Довженко молодим юнаком, котрий босий вийшов з хати, заклав за голову руки й дивиться в небо. У політбюро, розглядаючи проект, обурилися: Чому геній босий? Що, радянська влада не могла його взути? Проект був виконаний з пластмаси,щоб кінорежисер не стояв босий , йому приліпили між пальцями перетинки, ніби він у в’єтнамках. А коли перевозили, перетинки повідпадали. Тож відлили Олександра Довженко, як і замислювали, босим.

- Пам’ятник засекреченому ракетобудівнику, двічі Герою Радянського Союзу Михайлу Янгелю, навіть після його смерті не можна було відкривати ні в Москві, ні навіть в Іркутську, тож компартійні боси вирішили спорудити погруддя на батьківщині конструктора в Желєзногорську – Ілімському Іркутської області. Авторами були скульптор Галина Кальченко та архітектор Анатолій Ігнащенко. На відкритті пам’ятника Янгелю був присутній колишній Президент України Леонід Кучма, який вручив архітекторові документи про присвоєння звання заслуженого діяча мистецтв України.

- Його педагог з архітектурного факультету Київського будівельного інституту, Йосиф Каракіс, помітив у хлопця неабиякі здібності. З 50 студентів він вибрав 3: Віктора Некрасова, Анатолія Ігнащенка і Валентина Єжова. Домовився в деканаті, щоб його талановиті учні вільно відвідували всі, навіть обов’язкові на той час дисципліни. Запросив хлопців до себе до дому, на Рильський провулок, і почав привчати юнаків творити. Залучав їх до участі у міжнародних конкурсах, бо вважав що лише змагаючись з найкращими художниками світу можна відчути свій рівень і дізнатися про свій рейтинг.

- Неподалік проспекту Перемоги, з 1978 року була майстерня зодчого. Над головою по стелі й по стінах розвішані проекти, їх близько 300. На другому поверсі майстерні розміщена колекція подарунків – велика повість про поїздки до різних куточків світу. Тут є посмертна маска Володимира Висоцького, яку подарувала архітектору Марина Владі. Під час конкурсу на монумент барду в Москві, архітектор запропонував квадр з 16 тонного чорного чавуну скрученого в кузні. Проект сподобався Марині Владі: «Це рішення мені співзвучне». Вона ж привезла тоді з Ленінграда осмалений шматок метеориту, який придбала в інституті археології. Вважала, що так само, як метеорит в атмосфері, згорів і Висоцький.

- Анатолій Федорович мав досьє, де зафіксовані 260 його творінь – архітектурних комплексів «малого кола кровообігу» (Франція, Польща, Чехословаччина, Англія, Скандинавія) і «великого кола» ( США, Канада, Аргентина).

- Досить пізно «заслуженість» на батьківщині наздогнала відомого в світі архітектора. Його вже давно визнали у Франції і Академія вишуканих мистецтв присвоїла Ігнащенко звання маестро архітектури за пам’ятник Василю Порику у Нормандії, споруджений в рамках ЮНЕСКО.

- Царственний дім Романових в особі великого князя Миколи Романова та княгині Наталії Мусіної-Пушкіної «за архітектурні заслуги» надав Ігнащенко титул барона, який носитимуть і нащадки Анатолія Федоровича до восьмого коліна. - Архітектор проектував і споруджував монументи С. Ковпаку в Путивлі, М. Березовському і Д. Бортнянському в Глухові, С.Гулаку-Артемовському в Городищі, І. Козловському в Марянівці, пам’ятники І. Котляревському, М. Заньковецькій, чекістам, архітекторам Заболотному та Альошину, Вернадському у Києві, інтер’єр станції «Дніпро» Київського метрополітену, музей Леніна - зараз «Український дім».

- У Трипіллі Київської області спорудив комплекс, представлений на Державну премію України в галузі архітектури. Меморіальні комплекси: «Бабин Яр» (Київ), «Савур – Могила» (Донбас), «Голодомор 33» (Лубни). Проект музею Миколи Островського в Шепетівці увійшов у десятку кращих дизайнерських робіт світу. - На Алеї діячів світової цивілізації в Нью-Йорку зодчий увіковічнив О. Пушкіна,Т. Шевченка, В. Уітмена, Янку Купалу. В Парижі – Т. Шевченка, в канадському місті Саскатуні – славну доньку нашого народу Лесю Українку, Івана Франка в Вінніпезі, в Канаді.

- Маестро довго був нехрещеним, тато – комісар, мама - партійний працівник. Та коли створив монумент убієнним священикам у Києві в 1993 році, Патріарх Володимир запропонував здійснити обряд хрещення. Сам і охрестив Анатолія Ігнащенка, а хрещеним батьком став патріарх столичних зодчих - скульптор Іван Макогон.

- Одним з останніх задумів маестро була циганська кибитка над Бабиним Яром. За свідченням очевидців, у цьому урочищі першими були страчені саме цигани. «Вони також мають право на пам'ять» , - вважав архітектор. Планувалося спорудити із каменя, в натуральну величину циганську кибитку, з колесами навіки вгрузлими у землю. Схвалив задум і Андріано Роккуччі – референт Папи Римського. Вже почали й закладати фундамент, коли раптом з’явилася міліція і забрала маестро. Тримали чотири години, доки не розібралися. А за цей час кибитку в 50 тонн вагою розібрали на шматочки, якими вимостили вулицю. Та завод «Ленінська кузня» виготовив новий шедевр, вже з корабельної сталі і встановили його в центрі Європи в Кам’янці – Подільському на 60 метровій скелі над річкою Смотрич. А на ціпу 40 метрового дишла гойдається від вітру колесо з розп’ятим циганом. Копія такого ж була зроблена київським скульптором Миколою Єсипенком для римської церкви в Сан – Ежидіо. Адже Папа Римський зачислив до рангу святих цигана Геменеса Малі, який буремного 1936 року в Іспанії, прикрив своїм тілом католицьких священиків, яких розстрілювали і був страчений разом з ними.

- Архітектор був переповнений ідеями, вони приходили йому вночі. В Італії під егідою Ватікана вийшов каталог проектів А.І. Ігнащенко він представляє 286 оригінальних концепцій майстра. Архітектор втілив по всьому світу багато своїх замислів, але ідей було багато більше.