Категорія: Новини

Він не зводив храмів, але дарував їм нове життя у фарбах. Не проєктував міста, проте передавав їхню душу у власних творах – пам’яті, закарбованій у кольорах, лініях і світлі. Видатний український художник зі світовим ім’ям, архітектор, графік, педагог і патріот – Юрій Іванович Химич.
Народжений у Кам’янці-Подільському, 12 квітня 1928 року, митець пройшов шлях від студента архітектурного факультету до професора і визнаного майстра архітектурного пейзажу. Навчався у Київському будівельному інституті (КНУБА), де згодом викладав, виховуючи нове покоління художників і архітекторів. Та головною його школою завжди залишалося життя – дорога, подорожі, спостереження. Акварель і гуаш стали способом його спілкування зі світом: із кожної мандрівки він повертався з новими роботами й мозолями на руках.
У часи, коли нищилися храми й стиралася історична пам’ять народу, він уперто продовжував оспівувати архітектуру старовинних міст, пам’ятки зодчества, красу й духовність соборів, мечетей, костелів. Не з протесту – з любові. Його творчість стала тихим, але потужним спротивом забуттю. Жодні віяння, течії чи коливання політичної погоди не змогли знищити в ньому художника – Химич любив архітектуру і малював її.
Він працював із натури – швидко, точно, без права на помилку. Як анатом знає людське тіло, так і митець «бачив» конструкцію кожної споруди зсередини. Творив на всьому, що було під рукою: від картону до зворотів афіш. І залишив нащадкам безцінний скарб – унікальний візуальний образ України.
Тисячі картин великого майстра зберігаються в музеях і приватних колекціях різних країн. Але найважливіше – вони залишаються живою пам’яттю тисячолітньої історії нашої держави, яку Юрій Химич бачив, любив і зберіг для нащадків.

Історична пам’ять українського народу поступово відроджується, відкриваючи нові сторінки нашого державотворення. Однією з найважливіших пам’яток політичної думки є Конституція Пилипа Орлика, укладена 5 квітня 1710 року, задовго до появи більшості європейських конституцій.

Документ під назвою «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» став одним із перших писаних політико-правових актів, що визначав засади організації української держави. Його було створено латинською та староукраїнською мовами як договір між гетьманом, козацькою старшиною та Військом Запорозьким. Конституція складалася з преамбули, 16 статей і присяги гетьмана.

У преамбулі чітко задекларовано прагнення до незалежності від Московії, яка порушила попередні домовленості щодо автономії Козацької держави. Основний текст документа окреслював ключові принципи розвитку держави: територіальну цілісність, об’єднання українських земель, незалежність церкви, справедливу податкову систему, розвиток торгівлі та захист прав різних верств населення – від козаків до вдів і сиріт.

Особливу увагу приділено формі правління. Конституція передбачала обмеження влади гетьмана та створення виборного органу – Ради, яка виконувала законодавчі й контрольні функції. Такий підхід закладав основи колегіального управління та наближав політичну систему до демократичних стандартів.

У документі також утверджується поняття «вільного народу» – спільноти, що має право на самоврядування. Це свідчить про високий рівень політичної культури тогочасного українського суспільства.

Конституція Пилипа Орлика стала важливим етапом у розвитку європейських демократичних традицій. Її ідеї не втратили актуальності й сьогодні. У сучасних умовах Україна знову відстоює свою незалежність і продовжує рух до європейської спільноти, спираючись на багатовіковий досвід боротьби за свободу та державність.

Українська класична література – це духовна опора народу, його історія, пам’ять і голос, який не втрачає сили навіть у часи сучасної війни. Твори письменників продовжують надихати, об’єднувати й нагадувати про цінності свободи, гідності та незламності.

Пропонуємо добірку творів, що у 2025 році відзначають важливі ювілеї:

• 840 років «Слову о полку Ігоревім» – видатна пам’ятка давньої української літератури, що відображає героїзм і світогляд Київської Русі.

• 190 років п’єсі Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» – соціально-побутова комедія про кохання, сімейні стосунки та людське щастя.

• 180 років першому виданню «Кобзаря» Тараса Шевченка – книжці, що стала символом національної гідності й боротьби за свободу.

• 150 років роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – масштабна епопея про долю українського селянства.

• 125 років п’єсі Івана Карпенка-Карого «Хазяїн» – сатиричний твір про владу грошей та моральні виклики нової буржуазії.

• 115 років поемі Лесі Українки «Бояриня» – драматичній історії про національну гідність і жіночу силу в часи Руїни.

• 75 років роману Івана Багряного «Сад Гетсиманський» – потужному свідченню про злочини тоталітарного сталінського режиму.

• 55 років роману Павла Загребельного «Роксолана» – твору про постать жінки, що вплинула на хід історії.

• 55 років збірці Василя Стуса «Зимові дерева» – книзі, що стала символом духовної стійкості поета й народу.

• 45 років роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» – історії кохання, переплетеної з боротьбою українців за свободу.

Українська література продовжує надихати, об’єднувати та підтримувати нас у часи випробувань.

#БібліотекаКНУБА

#КНУБА

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ – це могутня єдність усіх родів військ: Повітряних, Військово-морських та Сухопутних. Це сила зброї й духу, наш щит і меч.

В окопах і бліндажах, у танках і БМП, на морських хвилях і у небі, за комп’ютерами й у смартфонах – скрізь триває боротьба за свободу та незалежність. Воїни ЗСУ довели світу: українці вміють захищати свої цінності, розуміють виклики сучасної війни та змінюють уявлення про силу й стійкість держави. Вони вписують нову сторінку історії, стаючи символами мужності, честі й незламності, якими захоплюється весь світ.

Шановні воїни, захисники України!

Дякуємо вам за відвагу, самопожертву, незламний дух і патріотизм. Ви даруєте нам віру у світле майбутнє та впевненість у Перемозі.

Слава ЗСУ! Слава Україні!

1 грудня 1991 року стало вирішальною датою в історії нашої держави – відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України. Цей день назавжди залишиться у величній історії нашої країни, адже в усіх 27 адміністративних регіонах народ підтвердив прагнення жити у вільній та суверенній державі. Це був момент, коли історія дала нам шанс утвердитися як свідомі громадяни, творці власної держави, будівничі «своєї хати», де панують «своя правда, і сила, і воля». І що більше ми пам’ятаємо про цей день — тим міцнішою стає наша нація.

На політичній карті світу постала нова держава – Україна, яка в боротьбі виборола свою незалежність. Держава з величною історією, самобутніми традиціями та вільним народом.

Після 1 грудня 1991 року Україну почали визнавати інші країни світу. А вже 8 грудня 1991 року Біловезька угода офіційно засвідчила припинення існування СРСР.

Сьогодні Україна знову змушена відстоювати свою свободу та незалежність. Пітьма, від якої ми звільнилися доленосного дня 1 грудня 1991 року, знову намагається поневолити наш народ.

Але Україна завжди боролася, бореться і неодмінно переможе у боротьбі за свою історію та свою Незалежність!