«Вирісши під впливом народної творчості і прекрасно засвоївши всі елементи українського бароко, Григорович-Барський… прагнув зберегти творчу індивідуальність, історичні традиції української архітектури. Водночас в його творчості відбилися сучасні художні течії, яскравими представниками яких були такі видатні майстри, як Шедель, Растреллі, брати Квасови, Ковнір, Старченко.»
Б. Яремченко
Протягом XVII—XVIII століть в Україні склався самобутній архітектурний стиль - «українське бароко», який розквіт у витворах найяскравішого українського архітектора цього стилю – Івана Григоровича – Барського. Це мальовнича пластика фасадів, багатство композиційних прийомів та рослинні орнаменти в стриманому, витонченому декорі.
Своєю красотою Київ багато в чому завдячує творчості цього видатного зодчого. Його будівлі визначали обличчя тогочасного Подолу – економічно-торгового центру Києва. Жоден архітектор за всі віки існування Подолу не збудував стільки храмових і цивільних споруд, які і в наш час являють собою архітектурні шедеври та охороняються законом.
В архітектурному мистецтві Іван Григорович-Барський спробував себе вже у зрілі роки, пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих, зокрема у Шеделя та називав себе «міщанином — кам’яних справ майстром». До роботи архітектором служив у магістраті, був депутатом, лавником…
Творча спадщина зодчого вражає як своїм розмаїттям, так і кількістю споруд. За своє життя майстер побудував понад 30 об’єктів різного призначення: низку сакральних, громадських, господарських, приватних споруд у Києві, на Київщині та Чернігівщині, а також добудови та реконструкції монастирських і церковних комплексів у Києві. Саме Григоровичу-Барському належить ідея та проект першого водогону на Подолі, частиною якого був фонтан «Феліціал» («Самсон») з павільйоном-ротондою та каналізаційної системи в Києві.
Церкви в творчості Григоровича-Барського займають особливе місце. Саме в духовних спорудах він виступає продовжувачем національних традицій і, водночас новатором.
Надзвичайно велика робота проведена зодчим із осучаснення древньоруських та інших храмів XV-XVIстоліть, одягненню їх в барокові шати.
Чимало будівель, споруджених або відбудованих І. Григоровичем-Барським, згоріли під час великої пожежі 1811 р. До наших днів збереглися у Києві - Покровська церква і Церква Миколи Набережного, у Козельці - Собор Різдва Богородиці та будинок полкової канцелярії, а також Спасопреображенський собор Красногірського монастиря у Золотоноші.
Український народ шанує пам'ять та береже творчу спадщину видатного зодчого: у Києві та у місті Бар Вінницької області одна із вулиць названі на честь Івана Григоровича-Барського; «Укртелефільм» зняв документальний фільм «Іван Григорович-Барський» з циклу «Архітектори Києва»; Національний банк України випустив пам’ятну срібну монету «Родина Григоровичів-Барських» в серії «Славетні роди України».