130 років від дня народження Миколи Хвилього
"Національне відродження робить чудеса, і нація прискореним темпом підходить до свого золотого віку".
Микола Хвильовий
Микола Хвильовий ( Фітільов Микола Григорович) - видатний український письменник, політичний діяч, вчитель, один з найвідоміших представників розстріляного відродження, який активно виступав за тотальну українізацію, відвернення від Москви та світле майбутнє для наступних поколінь. Він - символ та незаперечний лідер періоду найвищого злету української літератури й тотального нищення її творців, яких політично висвітлили події 1917 – 1920 років.
Його ганили й ним захоплювались, звинувачували в усіх смертних гріхах і зараховували до лику мучеників та святих, намагались викреслити з історії літератури й визначали чільною фігурою ХХ століття. Український письменник доби «червоного ренесансу», чиє ім’я лідирує за індексом згадувань .
У літературі Хвильовий шукає шляхи самостійності українського літературного процесу - і це збігалося з політикою українізації, проголошеної партією в 1923 році. Письменник створив чимало унікальних творів й започаткував неоромантичну течію психологічного письма. Одні з найвідоміших робіт Миколи Фітільова: “Україна чи Малоросія?”, цикл памфлетів “Камо грядеш?”, новели “Дорога й ластівка”, “Кіт у чоботях”, “Я (Романтика)” та інші – відстоюють рух України до Європи й закликають позбутися психологічної залежності від Москви.
Своїми гаслами та виступами літературної дискусії 1925 року письменник вивів з рівноваги Сталіна і його звинуватили у національному ухилі, потуранню буржуазним націоналістам. Хвильовий спокутує гріхи публічними каяттями, але робить свою справу – гуртує навколо себе однодумців і відкрито проповідує орієнтацію на Європу, на стилі та напрями європейського мистецтва і доводить, що вчитися слід у Європи, а не у Росії.
13-е було улюбленим числом Миколи Хвильового. 13 грудня він побачив світ, а 13 травня пішов із нього на знак протесту проти голодомору 1932-33 років та початку нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції. «Голод - явище свідомо організоване. Голод і розруха - хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою".
Смерть письменника стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920-1930 років, а твори були забороненими аж до останніх років існування тоталітарного радянського режиму в Україні.
Сьогодні в Україні Миколу Хвильового пам'ятають, читають і перевидають, а гасла письменника майже столітньої давнини виявились на часі для України, яка так саме прагне відірватись від колишньої метрополії та орієнтується на Європу.