Добровольський Анатолій Володимирович народився 19травня 1910 р. в с. Буки Житомирської області. В 1934 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут та відразу ж брав участь у створенні деяких об'єктів у Києві. До його перших робіт можна віднести інтер'єр Театру юного глядача, літній кінотеатр на схилах Дніпра, а також гуртожитки політехнічного інституту та тонкосуконного комбінату в Дарниці .
Але справді зоряним періодом Анатолія Володимировича можна вважати післявоєнні роки і особливо перші повоєнні десятиліття , коли активно велася робота з відновлення зруйнованого Києва .
Саме в цей час (1950— 1956 рр.) він - заслужений будівельник, головний архітектор міста Києва, Віце-президент Української Академії будівництва, академік архітектури. Викладає у Київському художньому інституті , керує архітектурною майстернею, яка розробляла проект післявоєнної забудови Хрещатика.
У своїй творчій діяльності Анатолій Володимирович Добровольський завжди використовував українську народну самобутність. Народна національна тематика проходить червоною лінією через всю його творчість.
У роботах Анатолія Володимировича вражає, передусім , чудове почуття пропорцій , підпорядкованість елементів єдиного цілого , «робота» деталей на розкриття загального архітектурного задуму. Це можна спостерігати практично у всіх проектах , в розробці яких він брав участь .
Він є автором більше 30 наукових праць:
- 1951 р. монографія «Проектування і застосування архітектурної кераміки в Києві» .
- 1954 р. книга «Будівельна кераміка»
- 1957 р .книга « Архітектура Радянської України за 40 років»
- 1959 р. книга «Україна: Архітектура міст і сіл» та ін.
- Помер Добровольский А.В. 19 травня 1988 року. Похован в Києві на Байковому кладовищі.
- Проекти:
- готель «Україна» (у співавторстві з А. Мілецьким і пр.)
- станції метро «Хрещатик» і «Завод" Більшовик "»
- приміський залізничний вокзал,
- наземний вестибюль станції метро «Вокзальна» в Києві
- аеропорт «Бориспіль» (у співавторстві) [2].
- Хрещатик, 23-27 (ансамбль будівель) - високий центральний будинок (кінотеатр «Дружба»), будівлі ліворуч і праворуч від нього.
- Московський міст ресторан «Вітряк»
Література:
- Савченко Е. Память в красках и камне // Строительство и реконструкція — 2000 . — № 6. — С. 5.
- Лебедєв Г. Київській архітектор Анатолій Добровольський // Київська старовина — 2001 . — № 6. — С. 163–168 .
- Добровольский А. В., Лебедев Г. А. Как создавался новый Крещатик // Строительство и архитектура. 1982 . — № 4. — С. 9—11.
- Юрченко П. Заметки об архитектуре аэровокзала // Строительство и архитектура. — 1965 . — № 8. — С. 10—12.
- Лебедєв Г. О. Сучасна розбудова Києва // Київська старовина. — 2002 . — № 1. — С. 147–152 .
- Мезенцев И. В. Архитектор Анатолий Владимирович Добровольский // Строительство и архитектура. — 1976 . — № 11. — С. 29—33.
- Мойсеєнко З. В. Творче кредо А. В. Добровольського — К.: Українська академія мистецтв, 2000 . — Вип. 7. — С. 295–298 .
- Монучарова Н. Д. Архітектурна майстерня А. В. Добровольського // Вісник Академії архітектури УРСР. — 1948 . — № 3. — С. 13—20.
- Єрафалов Б. Український стиль А. Добровольського // А+С. — 2006 . — № 2. — С. 22—31.
- Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 217.