До 160-річчя з дня народження
«Для мене і Україна, і Київ, і Українська академія дорогі й близькі. Я так радію їхньому зростанню і так вірю у їхнє велике призначення.
В. Вернадський.
Мислитель світового рівня, енциклопедист, філософ, природодослідник, творець теорій про біосферу та ноосферу, організатор і перший президент Української академії наук, засновник національної бібліотеки держави – український вчений Володимир Вернадський, який на десятиліття випередив свій час і вніс в розвиток науки неоціненний вклад. Вражаюче гострий розум, здатність по-новому поглянути на звичні речі і невситима жага знань дозволили йому домогтися успіхів у безлічі різних сфер. Його наукові праці та концепції і до цього дня є унікальними, фундаментальними, багатогранними та охоплюють 25 напрямів.
Життя й діяльність Володимира Вернадського тісно пов’язані з Україною. Він завжди називав себе українцем і навіть прізвисько мав «упертий хохол», душею й думкою був з Україною, а українську культуру і мову вважав рідними. З Україною пов’язана й досить плідна науково-організаційна діяльність вченого.
Дід Володимира Івановича Василь Іванович за походженням належав до старовинного роду запорізьких козаків, служив в армії Суворова на посаді військового лікаря.
Батько був професором Київського університету св. Володимира. Дитинство і юність Володимира пройшли в Харкові: книги українських письменників (Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова тощо), спілкування і розмови з батьком і двоюрідним дядьком – відомим письменником Є. Короленком, а також літні перебування у знаменитій Основі – садибі українського письменника Т. Квітки-Основ’яненка.
У сім’ї надзвичайно любили українські пісні, їх чудово виконували батько і мати Володимира Івановича, улюбленими поетами якого були Гете, Тютчев та Шевченко. Тісні зв’язки підтримував Вернадський із багатьма відомими діячами української культури, зокрема Агатангелом Кримським, Михайлом Драгомановим, який познайомив його з Михайлом Павликом та Іваном Франком.
Вернадський здобував освіту на природничому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Всесвітньо відомі вчені Д. Менделєєв, В. Докучаєв, О. Бутлеров та інші визначили його майбутню долю як природодослідника, гуманіста й мислителя.
Жовтневі події 1917 року застали вченого в Полтавській губернії. Після революції українські вчені вирішили створити свою Академії наук, а Володимира Івановича запросили до Києва для вироблення проекту про заснування Української академії наук. У жовтні Вернадський став першим президентом УАН.
Володимир Вернадський не був прихильником Радянської влади, але і не займався політичною боротьбою проти неї. Він не був прихильником ні капіталізму, ні соціалізму і вважав, що в майбутньому влада значною мірою повинна належати науковим діячам.
Володимир Іванович зробив великий внесок у створення Всеукраїнської національної бібліотеки. На 1923 рік у бібліотеці накопичилося понад мільйон видань національного за змістом і складом книжкового фонду. Ця бібліотека й зараз височіє у Києві, а названа вона на честь Вернадського.
Вернадський, як і його батько, називав себе пантеїстом. Пантеїзм – філософсько-релігійне вчення, основні ідеї якого полягають у обожнюванні природи, боготворінні всього створеного і ототожненні Бога з природою.
Вернадський розробив концепцію ноосфери, згідно з якою сформулював принципи взаємодії природи та суспільства. Створив нову науку – радіогеологію, що вивчає закономірності природних ядерних перетворень у речовині Землі та їхніх проявів у геологічних процесах.
У 1922 р. Вернадський брав участь у створенні Радієвого інституту, яким керував до 1939 р.
Влітку 1940 р. з подачі Вернадського почалося глибоке вивчення урану на отримання ядерної енергії.
У 1938 р. Володимир Вернадський організував виставку метеоритів, був обраний головою комітету з метеоритів АН СРСР.
Вернадський одним з перших поставив питання захисту екології, наполягаючи на злочинності вторгнення людини в біосферу без урахування особливостей її розвитку. Чільне місце в його дослідженнях посідають також праці, присвячені освіті, організації науки та освіти, історії науки.
За роки свого життя Володимир Вернадський написав 473 наукові роботи в самих різних галузях. За різноманітністю наук, в яких учений блискуче розбирався, його нерідко порівнювали з Ломоносовим.
На дозвіллі Володимир Вернадський займався музикою і складав вірші. В 1880 році написав свій перший вірш про Україну.
Украина, родная моя сторона,
Века ты уже погибаешь…
Но борешься, бьешься, бедняжка, одна
И в этой борьбе изнываешь…
В минуту погибели крайней твоей
Детей твоих дух пробуждался,
Старались свободу найти от цепей
И ум их тобой восхищался…
В архіві Вернадського зберігаються понад 2000 кореспонденцій. Він листувався з багатьма відомими вченими, діячами культури того часу, володів багатьма європейськими мовами (13) та вважав це ознакою освіченості.
Науковець користувався заслуженим авторитетом за кордоном і брав активну участь у міжнародному науковому житті. При цьому світова наукова громадськість шанувала Вернадського значно більше, ніж радянська влада: він був професором Лондонської Школи слов'янських студій, членом Академії наук у Парижі, Чеської Академії наук і мистецтв, дійсним членом НТШ з 1903 року. Можновладці добре знали опозиційні погляди вченого до більшовицької влади, але мирилися з цим, бо Вернадський був надто великою постаттю в науці.
У 1886 році Володимир одружився з Наталією Старицькою, яка походила з давнього українського роду. В пари народився син Георгій, який пізніше став професором Єльського університету в США та донька Ніна, яка згодом стала лікарем-психіатром.
Помер Володимир Вернадський 6 січня 1945 року після повернення з евакуації і тривалої хвороби.
Володимир Вернадський - вченим із світовим ім'ям, дослідження якого випередили свій час, а ідеї багато в чому були пророчими. Десятиліттями, цілими століттями вивчатимуться і поглиблюватимуться вони, а в працях відкриватимуться нові сторінки та ставатимуть джерелом нових пошуків.
Багато дослідників наснажуватимуться гострою, настирливою, завжди геніальною творчою думкою Вернадського, а молодим поколінням він повсякчас буде вчителем у науці та яскравим взірцем плідно прожитого життя.
Ми пишаємося, що Володимир Вернадський був і назавжди залишиться великим сином української землі!
1. Ситник, К. М.
Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський / К.М. Ситник, Т.В. Андріанова // Вісник Національної академії наук України. – 2013. – №7. – С.14-26.
2. Єремєєва, В.
Філософсько-методологічна спадщина В.І. Вернадського / В.Єремєєва, ,А. Лопухін // Вісник Національної академії наук України. – 2010. – №9. – С.47-54
3. Павлишин, В. І.
Академік В.І. Вернадський у Києві: науково-організаційна діяльність у галузі мінералогії та суміжних наук / В.І. Павлишин // Вісник національної академії наук України. – 2013. – №3. – С.78-87.
4. Голубець, М. А.
Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХІ століття / М.А. Голубець // Вісник національної академії наук України. – 2012. – №10. – С.12-25.
5. Ситник К.
Перший президент Української академії наук // Вісник Національної академії наук України. – Київ, 2008. - № 3. – С. 44-54.
6. Дубровіна Л.А.
Академік В.І. Вернадський і заснування української академії наук // Вісник Національної академії наук України. – Київ, 2018. - № 5. – С. 23-26.
7. Матковський О.І.
«Без мінералогічних зібрань неможливий розвиток мінералогії» - академік В.І. Вернадський // Вісник Національної академії наук України. – Київ, 2021. - № 3. – С. 67-87.
- Log in to post comments