“Наділений великим талантом, але ще більшою амбіцією,
Куліш протягом свого довгого життя переходив найрізніші зміни,
топтав найрізніші сліди, виступав у найрізніших ролях
і полишив по собі багату літературну спадщину”.
І. Франко
У цьому році виповнюється 205 років від дня народження могутнього майстра української мови й творця українського правопису, історика, письменника, поета, фольклориста, педагога, перекладача, публіциста, науковця, енциклопедиста, філософа, видавця – Пантелемона Куліша.
Його багатогранна діяльність привертала й привертає до себе увагу, як сучасників письменника, так і вчених наступних поколінь, зокрема незалежної України. Багато його державницько-правових ідей та думок постають актуальними для процесів реформування сучасного українського суспільства і розвитку науки самопізнання.
Доля простелила для науковця довгу і складну життєву та творчу дорогу. А також шлях постійних змін світогляду. Але головним для Куліша, завжди, було служіння народові в будь-якій галузі. Майже 57 років невтомної творчої праці спрямовані на піднесення свідомості й національної гідності народу, збагачення його культури, науки, освіти. Близько 50 томів наукових, публіцистичних та художніх праць, присвячених формуванню національної освіти.
Здобутки Куліша є вагомими: автор першого в українській літературі історичного роману «Чорна рада», засновник першого українського часопису «Основа» і першої в Російській імперії української друкарні. Саме він, у середині ХІХ століття, став одним із зачинателів української літературної критики, першим перевів на наукову основу фольклористику, запроваджуючи стенографічну точність записів, започаткував 12-томну енциклопедію українського фольклору та етнографії. Кулішу належить особлива заслуга за створення нового українського правопису («кулішівки») та першого українського букваря – «Граматки», які сприяли розвитку національної освіти в Україні.
Сам Пантелеймон Куліш найбільшим своїм творчим успіхом вважав двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси»: «… друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам’ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни».
Останні роки життя письменник віддав перекладацькій діяльності: 13 драм Вільяма Шекспіра, Джорджа Байрона, Фрідріха Шіллера, Йоганна Вольфганга Гете та Генріха Гейне. Франко говорив, що Куліш «дав нам переклад «Гамлета», з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладів великого британця».
Перекладацька праця, художня творчість, історичні писання Куліша – цеглини, які лягали в основу будинку, який ми називаємо Україною.
Крізь століття, до нас звучать слова письменника: «Дбаймо про свою будучину, знаймо добре, що ми в себе вдома, серед рідної сім’ї, у своїй рідній хаті, що ніхто нам її не дасть, ніхто не підійме, ніхто ж і не обігріє та й не освітить так, як ми самі. Нехай за нас наше діло говорить, а не наші орації…, нехай нашим ворогам буде тяжко від нашої розумної праці».
Слава Україні!