Поезія – високий стяг душі
Поезія - це завжди крок вперед
від суєти, буденної нудоти
у стан душі, окриленої в лет,
до неба слів, до вільної свободи.
О. Олехо
Щороку, 21 березня, відзначається Всесвітній День Поезії. Це свято започатковано ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО у 1999 році.
Поезія - частина загальносвітової культури, геніальне досягнення людства, життя та біль втрат.
Саме поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії і життя людини. Особлива енергетика поезії здатна вести за собою, надихати та об’єднувати. Всього кілька поетичних рядків дивним чином можуть передати романтичні почуття та філософські роздуми. І байдуже, якою мовою написані талановиті вірші — почуття й емоції, які вони висловлюють, не знають кордонів. Найкращим визначенням поезії є слова Ліни Костенко:
«Поезія – це завжди неповторність, якийсь
безсмертний дотик до душі»…
Символом поетичного натхнення став Пегас. За давнім грецьким міфом, крилатий кінь доставляв громи й блискавки богу Зевсу на гору Олімп. Пролітаючи над горою Гелікон, де жили музи — покровительки мистецтв, Пегас вдарив по землі копитом. В тому місці з’явилося джерело, з якого стали черпати натхнення поети.
В тій чи іншій формі поезія існує багато тисячоліть - найдавнішим документальним підтвердженням цього є записаний клинописом на глиняних табличках «Епос про Гільгамеша», приблизно в XVIII – XVII столітті до нашої ери, в Давній Месопотамії.
Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в ХХІІІ ст. до н. е. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-Ана. Ця знахідка підтверджена артефактами. Вона була дочкою засновника Аккадського царства – царя Саргона, і відома своїми поезіями, присвяченими шумерським богам.
Давньогрецький поет Гомер прославив себе поемами «Іліада» та «Одіссея. В поетичній культурі античної Греції існувало більше тридцяти поетичних жанрів — оди, байки, лірика та інші. Поезію шанували настільки, що три з дев’яти давньогрецьких муз відповідали за певні її жанри: Калліопа — за епічні вірші, Ерато — за любовну лірику, Полігімнія — за священні гімни.
Важливою віхою в історії поезії стали сонети. Традиційно сонети писали п’ятистопним ямбом, а найвідомішими їх авторами вважають Петрарку та Шекспіра. Сонети Петрарки, який жив у XIV столітті, є зразком піднесеної любовної лірики. Вони оспівують одну жінку — Лауру, яку поет бачив всього один раз у житті. Сонети Шекспіра, написані в кінці XVI – на початку XVII століть, мають ширшу тематику — крім кохання, в них є теми дружби, моральних суперечностей, суспільних звичаїв.
Перша друкована Антологія української поезії вийшла в Почаєві 1790 року – це був звід духовних віршів і пісень, що складався з чотирьох частин і містив у собі вірші, присвячені Богу, Богородиці, святим та іконам. Збірник містив 247 творів і називався «Богогласник».
Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, – інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна, жили в кінці XVII – на поч. XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
В Україні був поширений особливий національний поетичний жанр — думи, тобто епічні та ліричні поеми, які речитативом виконувалися під акомпанемент бандури чи кобзи.
Духовним лідером для українців став Тарас Шевченко. Народжений в кріпацтві, він мав видатний художній та поетичний таланти, а за революційний настрій своїх віршів пережив десятирічне заслання. Попри коротке життя, український геній залишив багато видатних поем, балад, повістей та збірку «Кобзар».
В кінці XIX – на початку XX століття виникли нові поетичні течії — символізм, футуризм, акмеїзм, імажинізм. Представниками цих течій є відомі поети — французи Рембо, Верлен, Бодлер, тощо. Україна в цей час збагачується творами класиків національної поезії — Івана Франка та Лесі Українки.
1960-ті роки отримали назву «епохи шістдесятників» — молодих натхненних людей, зокрема, поетів, які вкладали в свої вірші передову громадянську та національну позицію. Творчість поетів-українців тієї доби — Василя Стуса, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Ліни Костенко багато в чому залишається актуальною і зараз.
Перша половина XX століття подарувала Україні творчість Максима Рильського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Андрія Малишка. Попри жорсткі рамки державної цензури цим поетам вдавалося писати вірші, які не втрачають актуальності досі.
Сучасна українська поезія, заснована на вікових традиціях. Поети, які належать до різних поколінь, надають багато уваги не тільки національним, а й загальнолюдським проблемам. Серед найвідоміших сучасних українських поетів — Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Любка.
Вислови про поезію та поетів:
- Поет розширює зміст нашого внутрішнього “я”, зворушуючи його до глибини.( І.Франко)
- Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплуталися навіки в золотії тонкі сіті. Не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани.
(Л.Українка)
- Як простір немислимий без руху, так поезія немислима без думки. (В.Симоненко)
- Вся творчість поетів Землі – то вступ до поеми про тебе, Україно. (І.Пасічник)
- Поезія – це свято. Як любов.
Поет – це медіум історії.
Поети – це біографи народу, а в нього біографія тяжка.
Поезія – це рідна сестра моя, правда людська – рідна наша мати.
Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох.
Поезія – це завжди неповторність, безсмертний дотик до душі.
Є вірші - квіти, вірші-дуби, є іграшки-вірші, є рани, є повелителі і раби, і вірші є - каторжани.
(Л.Костенко)
- Поезія - як живопис: один твір полонить тебе більше, якщо ти будеш розглядати його зблизька, а інший - якщо відійдеш подалі (Горацій)
- Поетичне слово – світлий дар богів. (Із творів Павла Русина з Кросна)
Поціновувачам поезії радимо, аби до їх рук потрапляла поезія, котра сягає глибин душі і творить чудеса, котра може змінити та вчить любити світ, життя, людину, пустіть поезію в своє життя.
Поезія – це душа. Це думки, переживання, ковток повітря,таємний куточок затишку…
Поезія – це алхімія слів. Це як кава з шоколадом, який розбавляє смак, додає нових кольорів і миті стають яскравішими. Це комфортні теплі вечори, це натхнення, яке з'являється тихо із заходом сонця, появою зірок на небі.
Поезія – це гра слів… і ця гра слів змінює нас та наше життя, приносить нові погляди на певні ситуації, пробуджує емоції і змушує уяву працювати і ми починаємо черпати натхнення з думок, книжок, картин, спогадів, почуттів.